Page 44 - 6605

рослинності приазовського і сульського часу , особливо у
південних районах України, ще зустрічаються у невеликій
кількості широколистяні, що свідчить про м’якіший клімат ніж
перигляціальний.
Тилигульський час, вірогідно найхолодніший,
характеризується домінуванням полино-маревого степу, де
існують невеликі дільниці рідких березово- соснових лісів. Цей
час був найхолоднішим етапом раннього плейстоцену.
У середньому плейстоцені виділяються два теплих
(кайдакський, прилукський) і два холодних (дніпровський,
тясьмінський). У теплі етапи середнього плейстоцену на
території України існувала лісова, лісостепова і степова зони. На
півночі і у західних районах панували ліси, у центральних,
східних і південних районах – лісостеп. Степ займала невелику
площу на півдні України (Рівнинний Крим та берег озера Сиваш).
Флористичний склад характеризується практично відсутністю
пліоценових реліктів, поширенням степової рослинності і
розвитком широколистяної флори. В холодні етапи середнього
плейстоцену домінували лісостеп і степ, які носили
перигляціальний характер. Існує зональна відмінність.
Безпосередньо біля краю льодовика знаходилася область
тундрової рослинності, далі на південь і південь – схід вона
зникає.
У пізньому плейстоцені виділяються два теплих
(вітачевський, дофіновський) і три холодних (удейський,
бугський, причорноморський) етапи розвитку рослинності. У
рослинному покриві пізнього плейстоцену збільшується роль
трав’янистої рослинності. Степова рослинність, яка переважала у
холодні етапи, не втратила повністю свого значення і у теплі. На
рівнинній території України у теплі етапи пізнього плейстоцену
існували лісова, лісостепова і степова зони.
У голоцені (Зеров Д. К., 1952; Артюшенко А. Т. і ін., 1973,
1982) спостерігається три основних етапи розвитку рослинності.
Перший етап (ранній голоцен – кореальний час)

44