Page 92 - 6583

Далі розрахуємо масу M надводної частини материків
(оскільки в докембрії материки не мали осадового чохла, а
являли собою виходи магми на базальтовій основі дна
m
світового океану) і порівняємо їх з масою  перенесеної
речовини на окислювальному електроді за весь час існування
Пангеї (4 млрд років). З цією метою скористаємося
формулами: M  HS  ;  m  K q  K jS t , де H – середня
M e e 0
висота материка; S – площа материка;  – питома вага; q –
M
кількість електрики, яка пройшла через Землю при
транспланетному переносі; j – густина струму; S – площа
0
океану; t – час існування Землі.
Густину струмів на вході в океан розраховуємо за
густиною струмів у земної поверхні на материку j та за
M
співвідношенням провідності земної кори  і океанічної
зк
води  : j  j M  ок  зк  j  M 2 A км ,  ок  10 Ом  1 км ,
2
1


2
ок
ок
  10 Ом  1 км . Тоді j  200 А км .

1
2
4

зк ок
Результати розрахунків наведено в табл. 3.2. Наведений
розрахунок носить оцінний, орієнтовний характер, оскільки
параметри материків взяті сучасні, а не Пангеї, які не відомі:
площа входу струмів має бути рівна площі північної півкулі;
густина струмів має відповідати густині струмів у докембрії (а
цей інтервал усереднення досить великий). І тим не менше
розрахунок показує: розміри електрохімічного переносу
досить великі і отримані маси перенесення співрозмірні з
масою надводної частини материків. Саме такими, без
осадового чохла, були докембрійські материки, які входили до
складу Пангеї.

Таблиця 3.2 – Дані про геометрію, масу та перенесення
речовини для сучасних частин світу
Частини світу S М , H , M , 20  m , Розходження
20
2
км 10 6 м кг10 кг10 M і m , %
1 2 3 4 5 6
Азія 45,88 960 1,0999 1,0050 -9
Африка 31,25 752 0,5855 0,6900 17

92