Page 90 - 6583
P. 90

Очевидно,  протони  накопичуються  біля  південного
         магнітного  полюса  на  півночі  планети,  а  електрони  біля
         північного  магнітного  полюса  –  на  півдні.  Коли  на  силовій
         лінії  геомагнітного  поля  накопичується  деяка  критична
         кількість  часток,  відбувається  їхній  схід  по  силовій  лінії  та
         випадання у відкриту атмосферу (на висотах від 80 до 140 км),
         яке  супроводжується  північним  чи  південним  полярним
         сяйвами. Статистика полярних сяйв показує, що частіше вони
         відбуваються в північній півкулі (до 90 %), ніж  у південній.
         Ця  обставина  підтверджує  наше  припущення  про  те,  що  в
         північній  півкулі  над  Північним  льодовитим  океаном
         накопичуються протони, які в 1820 раз важчі за електрони.
                 Протонні лавини створюють струми, що входять у води
         Північного льодовитого океану, іонізують оболонки Землі та
         створюють  на  поверхні  Арктики  надлишкові  додатні
         електричні  потенціали.  Електронні  лавини,  які  випадають  у
         південній  півкулі,  створюють  на  поверхні  Антарктиди
         надлишкові від’ємні потенціали.
                 Додаткові свідчення існування полюсів різного знака –
         дані про вертикальний геоелектричний розріз оболонок Землі.
         Аналіз  геоелектричного  розрізу  над  океаном  і  материком
         показує, що поверхня океану має додатний потенціал ( ), а
                                                                     
         поверхня  материка  від’ємний  ( ).  Поверхня  нульового
                                               
         потенціалу в океанічних регіонах опущена в надра планети, а
         в континентальних піднята над землею, з чого випливає, що
         геоструми входять в океан і виходять із материка.
                 Оскільки  всі  оболонки  Землі  мають  іонізовану
         речовину (вільні заряди: іони й електрони), то під дією різниці
         потенціалів           виникає  транспланетний  струм,
                                  
         напрямок  якого  показано  на  рис.  3.1.  Отже,  урівноважена  в
         гравітаційному  та  термодинамічному  відношеннях  Земля
         характеризується  нерівномірним  розподілом  електричних
         зарядів.  Причому  описаний  механізм  перенесення  енергії  та
         речовини  електричними  зарядами  існував  на  всіх  етапах
         розвитку Землі.
                 У першому наближенні розглянемо Землю в докембрії
         при  монодипольному  магнітному  полі  як  одиничну
         електрохімічну      комірку     (електролізер)    з    додатним
         (відновлювальним)  на  північному  полюсі  та  від’ємним



                                           90
   85   86   87   88   89   90   91   92   93   94   95