Page 76 - 6583

струм екранує внутрішню частину цього потоку від
геомагнітного поля. Тому геомагнітне поле починає
відтискуватися від фронту потоку заряджених часток. Але на
цей струм на межі потоку сонячних часток діє сила Лоренца




( F  q E  q  Bv  , де q є елементарний заряд), що її оточує.
Геомагнітне поле усередині цієї області збільшується завдяки
магнітному полю струмів, що обтікають Землю, і на поверхні
спостерігається «раптовий початок бурі».
«Магнітопауза» – це поверхня магнітосфери і фронт
потоку сонячних часток. Вона створюється на відстані, де
сила геомагнітного поля протистоїть силі сонячного вітру. На
конфігурацію магнітосфери на нічному боці Землі (права
частина малюнку 2.15) впливає дрейфовий струм, що
проходить у плазменому шарі – області гарячої плазми в
середній частині магнітосфери, який називається «магнітним
хвостом». Його товщина – декілька радіусів Землі (R e), а
довжина близько тисячі R e. Тому що сонячний вітер не є
постійним та однорідним, змінюються розміри магнітосфери.

Суцільні лінії – силові лінії магнітного поля в магнітосфері;
пунктир – силові лінії магнітного диполя; заштриховано шар плазми

Рисунок 2.15 – Розтин магнітосфери вздовж меридіану
південь-північ

76