Page 72 - 6583

– літосферно-електричні процеси (контактні напруги,
термоелектричні та хіміко- електричні процеси).
Формально можна звернутися до теорії
електромагнітного поля та згідно з ним стверджувати, що в
кожній точці земної поверхні може існувати телуричне поле,
як поле, що складається із суми:
– постійного потенціального поля

E   grad U ;
0
0
– змінного потенціального поля
E   grad U ;
u
– змінного вихорного поля
4 
 
E    П .
a
c 2
 4  
E  ,  t ,   grad U  ,  grad U  ,  t ,   П  ,  t , ,
0
c 2
 
де П – вектор-потенціал магнітного поля, який
визначається як
4  
 
H  rot П .
c
Припускаючи існування літосферно-електричних
процесів, що проходять на великих глибинах, які можуть мати
достатньо витриманий постійний режим, можна вважати
постійний електричний потенціал як результат сторонньої
напруги літосферно-електричних процесів.
Маючи на увазі, що гранично-електричні процеси
змінюються повільно (за винятком грозових ефектів), можна
прийняти, що змінний («квазістаціонарний») потенціал є
результатом повільно змінної напруги гранично-електричних
процесів.
Іоносферно-електричні процеси, що змінюються
повільно чи швидко, завжди супроводжуються змінним
електромагнітним полем, яке буде індуктивно збуджувати в

72