Page 73 - 6583

земній корі вихорне поле, що визначається векторним

магнітним потенціалом П .
Стала телуричного поля Е є величиною, яку найбільш
0
тяжко виділити внаслідок наявності локальних полів і
побічних факторів тощо) і в даний час нема впевненості в її
існуванні; при припущенні, що Е збуджується глибинними
0
літосферно-електричними процесами, навряд чи можна
очікувати його помітних величин на земній поверхні. Якщо
прийняти, що Е має однорідну структуру, то найбільш
0
підхожим методом її виділення було б застосування довгих
ліній чи ліній із послідовно збільшуваною довжиною.
Змінне телуричне поле (включаючи вихорне E )
порівняно найбільш повно вивчене на основі спостережень
добових електротелуричних і магнітних варіацій. У силу
мінливості електротелуричного і магнітного полів між ними
мають існувати та можуть бути виявлені визначені зв’язки.
Тісний зв’язок між електротелуричними та магнітними
варіаціями в «спокійні», «збуджені» дні та особливо в періоди
електромагнітних бурь уперше був відмічений Барлоу, а потім
аналогію між добовими та річними варіаціями
електротелуричного та магнітного полів помічало багато
інших дослідників.
На сьогодні день зв’язок між магнітними та
електротелуричними варіаціями твердо встановлений із
спостережень варіацій, які мають порівняно малі періоди
коливань ( с1  Т 4000 с ). Такі варіації отримали назву
короткоперіодичних коливань (КПК); їхній аналіз показав
наявність строгого кількісного зв’язку між КПК магнітного
поля та КПК телуричного. Приклад такого зв’язку наведено на
рис. 2.14, на якому представлені варіації H і E . На рисунку
видно, що складова H перебуває майже в одній фазі зі
x
складовою E , а складова H з E . Такий факт свідчить про,
y
x
y
що або поле E обумовлене варіаціями H (індуктивний
зв’язок), або H викликається змінами E (прямий зв’язок).

73