Page 30 - 6583

вектором інтенсивності викликаної поляризації. Він рівний

похідній середнього дипольного моменту p кожної частини
ВП
речовини на число n поляризованих часток в одиниці об’єму
двофазного середовища. В ізотропному середовищі вектор


P чисельно рівний напруженості поля E ВП  0 в момент
ВП
виключення поляризованого  струму та пропорційний
напруженості зовнішнього поля E :
  
P  E ВП   0 ВП Е ,
ВП
де  ВП – поляризаційна сприйнятливість середовища.
Вона має від’ємний знак.
Напруженість поля викликаної поляризації для будь-
якого моменту часу являє собою результуючий вектор
   
E ВП  Е  Р ВП   1  ВП Е  Е , (1.9)

де  – поляризованість.
Поляризованість  характеризує відносну інтенсивність
вторинного поля ВП в одиниці об’єму речовини. Вона є
безрозмірною величиною та визначається відношенням
вторинного поля E ВП до сумарного поля Е. У загалом для будь-
якого моменту часу це співвідношення має вигляд
   Еt    Еt  Е  0 , (1.10)
ВП 0 ВП
де Е – напруженість первинного поля, яка виникає в
0
момент включення струму; Е  0 – напруженість поля ВП в
ВП
кінці струму зарядки (t = 0); E  t – напруженість поля ВП в
ВП
момент вимірювання t після виключення струму.

Вторинне поле E протидіє сумарному зовнішньому
 ВП
полю Е , у результаті чого створюється ефект збільшення
питомого електричого опору при вимірюванні на постійному
чи низькочастотному змінному струмі. Кількісно цей ефект
можна оцінити на основі формального розгляду закону Ома:

 1   1  1 
j  E  E ВП  1  E  E , (1.11)
  
0 0

30