Page 16 - 6577

де F – рівнодійна зовнішніх вертикальних сил на обрізі
фундаменту; G – вага фундаменту і ґрунту на його уступах; А
– площа підошви фундаменту.
Тиск на ґрунт під краями позацентрово навантаженого
фундаменту визначають із виразу
max z F G M ,
min z A W
де М – момент зовнішніх сил відносно осі, яка проходить
через центр ваги підошви фундаменту; W – момент опору пі-
дошви фундаменту відносно тієї ж осі.
Найчастіше фундамент має підошву у вигляді прямокутни-
ка шириною b і довжиною l. Ураховуючи те, що для прямокут-
ника W bl 2 /6, а A bl , та вважаючи, що F G одержимо
max z F G 1 6e ,
min z bl l
де е – ексцентриситет прикладання рівнодійної наванта-
ження від зовнішніх сил, e=M/F.
На рис. 1.5, б показано епюри контактного тиску для по-
зацентрового завантаження. Якщо ексцентриситет більший
ніж b/6, то може відбуватися часткове відлипання підошви
фундаменту від основи.

1.3 Методи визначення осідання фундаментів

Передача навантажень від будівель та споруд на ґрунти
основи викликає в окремих її шарах появу пружних та пласти-
чних деформацій, які спричиняють вертикальні та горизонта-
льні переміщення фундаментів, різниці осідань сусідніх фун-
даментів або крени споруди чи будівлі.
Вертикальні переміщення основи називають осіданням
(S) фундаментів і ці значення регламентуються в нормативній
літературі.

1.3.1 Розрахунок основ за деформаціями
Розрахунок основ будинків та споруд за деформаціями
полягає в обмеженні деформацій основ такими величинами,
які забезпечують нормальну експлуатацію інженерних споруд.

16