Page 19 - 6576
P. 19

Внутрішні  залізобетонні  стіни  та  перекриття  бетонують
            звичайними  способами.  Для  полегшення  опускання  колодязів  іноді
            застосовують низькочастотні потужні вібратори.
                  На розроблення ґрунту в опускному колодязі припадає до 60–70

            %  часу  його  спорудження.  Розроблення  ґрунту  ведуть  насухо
            екскаваторами за допомогою бульдозерів, які пересуваються на дні.
            Можлива робота тільки бульдозерів, що зміщують ґрунт у визначене

            місце,  звідки  його  виймають  грейферами.  Ґрунт  завжди  виймають
            рівномірно  по  всій  площі  колодязя  від  центра  до  периферійної
            частини.  Дуже  важливо,  щоб  від  ножа  до  центра  був  нахил.
            Опускання  колодязів  у  пливун  ведуть  після  розроблення  ґрунту

            засобами  гідромеханізації.  Після  опускання  колодязя  до  проектної
            позначки  нижню  частину  його  заповнюють  бетоном  насухо  або  під
            воду.

                  Для  зменшення  тертя  між  ґрунтом  та  зовнішньою  поверхнею
            колодязя в стінці роблять невеликий уступ, а в утворений проміжок
            по  ін’єкційних  трубах  закачують  бентонітову  суспензію.  Цей

            прошарок  дістав  назву  «тиксотропної  сорочки».  Суспензія  з  глини
                                                                         3
            повинна мати щільність ρ=1,14...1,18 гр/см . Виготовлення суспензії
            та  її  зберігання  проводиться  на  так  званому  «глинистому

            господарстві», яке має глинозмішувачі, розчинозмішувачі, насоси і т.
            ін.  Звідси  суспензію  та  розчин  подають  до  траншеї.  Заглиблення
            збірних  залізобетонних  колодязів  виконують  за  допомогою
            віброзанурювачів чи вібромолотів.

                  У  випадку,  якщо  глибоку  споруду  необхідно  опустити  в  грунт
            значно  нижче  рівня  ґрунтової  води  споруди,  то  застосовуються
            споруди          під      назвою         «кесон».         Кесон        –      залізобетонна

            повітронепроникна  міцна  «коробка»,  утворена  товстою  стелею  та
            бічними стінками, але без дна. У порожнину безперервно подається
            стиснуте повітря по трубах із компресорної станції. Тиск залежить від
            товщини  водоносного  шару,  яка  відлічується  від  ножової  частини.

            Таким чином, проникнення в порожнину кесона води неможливе, а в
            його  робочій  камері,  висота  якої  не  менше  ніж  2,2  м,  утворюється
            робочий простір, де і виконуються роботи.

                  Для  сполучення  робочої  камери  із  зовнішнім  простором
            використовують  спеціальне  шлюзове  обладнання,  яке  складається  з
            шлюзового апарата та шахтних  труб і виготовлене з листової сталі.

            Для  опускання  людей  у  робочу  камеру  знижується  тиск  до
            атмосферного,  туди  люди  заходять,  і  двері  зачиняються.  Далі
   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24