Page 29 - 6575

 M R  N tg  cLR  ( P cos  tg  lc )
К  утр  i  i i i i i ,
ст
 М зс R  T i  P sin  i
i

де с , і – параметри міцності грунту, Р – вага i -го розрахункового
і
і
блоку тіла зсуву,  і – кут між вертикаллю і напрямом нормальної
складової, l – довжина поверхні ковзання в межах розрахункового блоку.
i
Положення центру обертання найнебезпечнішої поверхні ковзання
визначають за графіком Янбу (графіки Янбу для визначення центру
обертання найнебезпечнішої поверхні ковзання) [4].

Вихідні дані : H ;  ;  ; c;  .

Ґрунтові води на глибині розвіданої товщі не зустрінуті.
Послідовність розрахункових дій.
1. За вихідними даними ( висотою та кутом природного схилу) будуємо
розрахунковий переріз схилу.
 Htg
2. Розраховуємо значення показника  mt  і за графіком Янбу
c
при певній величині кута природного схилу чи відкосу  знаходимо вели-
чини x і y , необхідні для визначення координат центра обертання (точки
0
0
О ).
3. Розраховуємо координати центру обертання за формулами: x  x 0 H ;

y  y H .
0
4. Знаходимо центр поверхні ковзання, відкладаючи від підошви схилу
вертикально відрізок довжиною y і горизонтально відрізок довжиною x . Із
знайденого центра через підошву схилу проводимо дугу найнебезпечнішої
поверхні ковзання (рис. 8.2).
5. Отримане тіло зсуву розбиваємо на блоки, причому одна з верти-
кальних меж проводиться через центр обертання, а ще одна - через бров-
ку схилу. Інші вертикальні межі блоків проводяться через 3 - 5 метрів.
6. Нумеруємо блоки і визначаємо графічно, за масштабом рисунка па-
раметри кожного блока, необхідні для виконання розрахунку стійкості :

ширину блоку a , висоту блоку зліва h і справа h , кут між вертикал-
 i
i
1
i
лю і нормальною складовою  , довжину поверхні сковзання в межах
і
блоків l . Результати вимірювань заносимо до таблиці 8.1.
i
7. Подальші розрахунки виконуємо в табличній формі.
8. Розраховуємо об’єм і вагу блоків за формулами:
h  h
V   a i 1  i 1  ; G   V  .
i i i
2

29