Page 14 - 6570

стражданнями. Відомо і досить цинічне журналістське кредо: чим більше жертв
і катастроф, тим цікавіша, привабливіша інформація для глядача (і читача).
Людину затягають як глядача, читача апелюючи до надглибинних і
найсильніших її переживань. Разом із тим для успішної маніпуляції свідомістю
людей і потрібна саме атмосфера страху, затяжного стресового стану, що
блокує творчий, отже, критичний, розум. Це найкраще підґрунтя для
середовища формування «нерухливого», догматичного мислення і перевірений
засіб придушення пізнавальної активності людини.
ЗМІ мають відому перевагу перед окремою людиною і навіть аудиторією.
Люди змушені сприймати інформацію, але не можуть на неї відповісти. Їхня
негативна реакція не знаходить розрядження і лише підсилює емоційну
напругу. При сучасній системі інформування вони майже приречені на пасивне
виконання ролі об'єкта впливу.

Інформованість громадян, у тому числі політиків, безпосередньо
залежить від того, ким, як, з якими цілями та за якими критеріями відбирається
інформація, наскільки глибоко вона відбиває реальні факти після препарування
інформаційними агентствами, а також від способу та форм подання. Для
досягнення потрібного ефекту провідними програмами використовуються
всілякі прийоми. Наприклад, через гнітюче представлення членів якої-небудь
партії, що постійно з'являються на телеекрані, створюється помилкове
враження про перевагу її прихильників. Тоді як критики цієї партії
представляються «вічно незадоволеними меншостями», групою «окремих
дивних людей» тощо. Використовується психологічний острах більшості
глядачів виявитися серед «білих ворон»; постановкою «вигідних» питань і
відходом від небажаних тем. Перебільшуються «успіхи» одних груп і
одночасно концентрується увага глядачів на помилках або слабких місцях у
діяльності інших, доводи опонентів перериваються рекламою. За допомогою
іронічної інтонації, образливих метафор і уїдливих, зовні дотепних, реплік або
коментарів у глядачів створюється негативне відношення до джерела небажаної
інформації, провокується бажання залишити її без належної уваги або просто

ігнорувати. Фрагментарною подачею інформації, дробленням, створюється
видимість її глибокого аналізу, вдається утрудняти формування цілісної
картини політичних подій більшості громадян. Посиланнями на «інформовані
джерела», «власні джерела в уряді», «особливу поінформованість» даного
телеканалу (або газети) про події, що відбуваються в країні та світі,
створюється відчуття об'єктивності й незалежності фактів або суджень, які
доводяться до населення.
Зусиллями ЗМІ не тільки звужуються і стандартизується індивідуальна
свідомість, але й деградація класичної (світової та національної) культури в її
спустошений і спрощений варіант ‒ у масову культуру. Це поняття позначає
певний стан культури сучасного суспільства, пов'язаний із використанням
доступних більшості людей примітивних стандартів мислення і поводження,

13