Page 189 - 6544

де Р – наявність природних ресурсів;
I – технологічний фактор, який визначає науково-технічне
спрямування розвитку соціально-економічних систем.

Нинішній третій етап (почав цілеспрямовано розвиватися після
Всесвітнього форуму у Ріо-де-Жанейро), що визначає специфіку
еволюції економіки, орієнтується на обмеження в забрудненні
навколишнього середовища (за базовий рівень беруться викиди в
атмосферне повітря станом на 1991 р.), а також недопустимості змін у
біологічному різноманітті (ключовий фактор, що визначає стійкість)
навколишнього природного середовища. Тобто (21.3):

Y = ƒ(К, L, P, I, A), (21.3)
де А – новий параметр, що характеризує екологічну місткість
природного середовища.
На думку вчених, вирішення нагальних проблем сьогодення
вимагає поетапної трансформації основних параметрів економічного
потенціалу держав у чіткій відповідності з тенденціями і динамікою
перебудови соціальної і правової бази суспільства. У цьому зв'язку при
постановці завдання дуже важливо сконцентрувати увагу на
теоретичному обґрунтуванні методичних підходів. Мова йде про те,
щоб кожний крок на шляху трансформації був глибоко
проаналізований і зіставлений з наявними матеріальними
можливостями суспільства. Отримані в результаті аналізу оцінки
повинні лягти в основу напрацювання практичних рішень щодо
подальшої трансформації соціально-економічної системи для по-
внішого забезпечення функціонування властивих тільки їй
самоорганізуючих процесів. Потрібно дотримуватись чіткої відповід-
ності між рівнем виробництва товарних послуг і товарів та рівнем
споживчого попиту населення.
Теоретичною базою, що забезпечить ефективну методичну
підтримку трансформації економіки, можуть бути використані
положення, які витікають із основ теорії відкритих систем. Маються на
увазі незворотність і неврівноваженість процесів, що відбуваються в
системі, а також можлива їх флуктуативність в еволюції системи.
Вказані положення мають повною мірою враховуватися при
моделюванні процесів трансформації соціально-економічної системи,