Page 185 - 6544

АЕС) – потужних споживачів води. Це викличе додаткове
навантаження на поверхневі водойми країни.
З цього напрошується висновок, що тільки конкретні дії, які не
збільшуватимуть, а навпаки – зменшуватимуть загальне завантаження
екологічної місткості навколишнього природного середовища,
забезпечуватимуть передумови для сталого покращання екологічного
стану в Україні.
Моніторинг соціальної сфери. В державі в останні роки
відбуваються процеси, які свідчать про тенденції щодо виродження
нації. Саме про це говорить різке загострення демографічної кризи, яка
віддзеркалює увесь комплекс стану справ і в першу чергу – в соціальній
сфері суспільства. Населення країни щорічно скорочується на 0,62%,
переважно через значне погіршення соціально-економічних умов.
Середня тривалість життя у чоловіків на 8–9 і у жінок на 4–6 років
коротша, ніж у розвинених країнах світу.
Моніторинг політичної сфери. Визначення найоптимальнішого
шляху щодо виходу з кризового стану повною мірою залежить
виключно від політичної волі керівництва держави і наявності у нього
вже визначених стратегічних напрямів розвитку й ефективної програми
дій. Саме відсутність в сьогоднішній політичній практиці підходів, за
якими – оцінка і обрання депутатів, президента тощо здійснюється
згідно з соціальними, економічними, екологічними позиціями (форма
власності на землю, ставлення до приватизації, критерії в соціальній
політиці, пріоритети щодо використання відновлювальних чи
невідновлювальних ресурсів, позиції у формуванні держбюджету тощо)
і викликає ті ситуації, які все ще мають місце в Україні (гостре
протистояння в політичній сфері, відсутність поля для компромісів та
довгострокових планів розвитку тощо).
Виключення аномальних явищ в політичній практиці може
відбуватися тільки за умов, коли основними критеріями щодо
політичної оцінки в суспільстві стануть ключові програмні позиції
особи чи партії, до складу якої вона входить, і які планується
реалізувати у державотворчому процесі. Такий підхід автоматично
забезпечуватиме «більшість» у Верховній Раді, яка поєднає партії, що
мають спільні позиції і єдиний погляд на державотворчий процес. Ця
«більшість» підтримуватиме саме той уряд, який у своїй практиці
дотримуватиметься принципів «парламентської більшості».