Page 180 - 6544

нерівноважних системах. Відомо , що у невпорядкованих системах,
якими і є вищезгадані системи, внаслідок підвищення на них тиску
навантажень (у тому числі екологічної, економічної та соціальної
природи) може виникати їх соціальна організація (або реорганізація).
Така організація фіксується в коливальних хімічних системах,
популяціях, спільнотах тощо. Вона може бути описана таким рівнянням
(20.2):
dX/dt=kX(N-X) d 0X , (20.2)

де dX/dt – зміна чисельності, наприклад, біокомпонентів в
екосистемі;
к – коефіцієнт відтворення зазначених біокомпонентів;
d 0 – показник їх загибелі;
N – величина, що характеризує здатність навколишнього
природного середовища підтримувати існуючу екосистему. З теорії
стійкості витікає, що перехід до нового виду екосистеми може
відбуватися при виконанні наступної нерівності (20.3):
N 2-d 2/k 2›N 1-d 1/k 1 , (20.3)

де індекси 1 і 2 вказують на належність показників до «старої» та
«нової» екосистем. Представлений методичний підхід вже знайшов
своє втілення при оцінках потенціалів, які повинні забезпечити
перспективи сталого розвитку .
Практичною реалізацією методики, спрямованої на кінцевому
етапі на ефективну ліквідацію негативних наслідків надзвичайних
ситуацій і запобігання їх, створення передумов екобезпечної політики в
державі, є раціонально спланована система моніторингу. Саме вона є
тим джерелом, яке дає інформацію про реальну обстановку, дає
можливість здійснити оцінку загального стану справ і швидко вибрати
найбільш ефективне рішення з цілого ряду альтернативних пропозицій.
Питанням побудови традиційних систем екологічного
моніторингу приділяється багато уваги. Вони, як правило,
передбачають:
• широке використання аерокосмічної інформації в складі інших
дистанційних засобів, контактних вимірювань і біотестування;
• врахування всього комплексу медичних та гігієнічних оцінок;
• комплекс спостережень за динамікою соціально-економічних