Page 118 - 6544
P. 118

автотранспортом  (Київ,  Одеса,  Харків,  Ялта,  Сімферополь,  Баку,
                           Батумі, Тбілісі,   Алма-Ата,    Новокузнецьк та ін.).
                                Аміак  (накопичуються  в  рослинах,  а  через  рослинний  корм  –  у
                           тваринах),  призводять  до  швидкого  псування  зубів,  кісток,  зниження
                           діяльності молочних залоз, некрозу нирок, пошкодження кишок.
                                Зауважимо,  що  з  розвитком  великих  тваринницьких  ферм,  пта-
                           хоферм,  де  кількість  тварин  сягає  десятків  і  сотень  тисяч,  постала
                           проблема  сильного  забруднення  довкілля  й  в  сільськогосподарських
                           районах. У зонах, де є приміщення для утримання птахів, свиней, корів,
                           у повітря надходить велика кількість сірководню, аміаку, вуглекислого
                           газу, а в грунти та грунтові води – органічних забруднювачів, хімічних
                           синтетичних  продуктів.  Спеціалісти  стверджують,  що  одна  велика
                           сучасна  свиноферма  (100  тис.  голів),  де  використовують  гідрозмив
                           нечистот,  забруднює  довкілля  з  такою  ж  інтенсивністю  й  у  такому
                           обсязі, як сучасне місто з населенням в 300-400 тис. чоловік.
                                Ще  одне  важливе  зауваження:  в  сучасних  умовах  атмосферне
                           повітря  одночасно  забруднюється  кількома  шкідливими  речовинами.
                           Кожна з них, взята окремо, може мати концентрацію, що менша ГДК і
                           начебто нешкідлива, але сумісний вплив усіх забруднювачів викликає
                           такий же ефект, як речовина з перевищеною ГДК. Це явище називають
                           ефектом  сумації  дії  шкідливих  речовин.  Прикладом  сумації
                           негативного  виливу  може  бути  сумісна  дія  сірчаного  газу  та
                           сірководню, ацетону й фенолу, ацетальдегіду та вінілацетату, діоксиду
                           азоту й формальдегіду, сірчистого газу й діоксиду азоту, метанолу та
                           етанолу, сірчистого газу й фторидів, суміші сильних кислот.
                                Сірководень  (Н 2S)  на  Землі  існував  завжди,  утворюючись  у
                           результаті  діяльності  вулканів  та  сульфатредукуючих  бактерій,  які
                           виникли з того часу, коли на Землі з'явилося повітря (понад 3,6 млрд.
                           років  тому).  Нині  вони  продовжують  утворювати  сірководень  з
                           використанням сірчанокислих іонів  у місцях, де недостатньо кисню –
                           донних відкладах річок, боліт, озер і морів, особливо в портах і районах
                           стоку  брудних  вод  з  суші,  в  каналізаційних  системах  усіх  міст.
                           Сульфатредукуючі бактерії відбирають кисень у сірчаної кислоти, що
                           міститься  в  стоках  і  застійних  водах,  і  виділяють  сірководень.  Якщо
                           цей сірководень реагує з залізом та іншими елементами й стабілізується
                           у  вигляді  чорних  осадків,  він  не  шкідливий.  Утворення  великої
                           кількості  вільного  сірководню  є  дуже  небезпечним.  Цей  газ  з  різким
   113   114   115   116   117   118   119   120   121   122   123