Page 78 - 6530

складу яких включаються як перспективні для заповідання
природні території, так і існуючі заповідні об'єкти, які згодом
переводяться у землі житлової забудови з подальшою
приватизацією. Аналогічна ситуація складається і з землями в
заплавах річок, які мають водоохоронну цінність. Ці землі в
багатьох областях розпайовуються та надаються в приватну
власність попри те, що законодавством заборонено їх
розорювати, надавати під будь-яке будівництво (крім
гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також
для садівництва та городництва.
Існує також гостра проблема збереження вже існуючих
об'єктів природно-заповідного фонду. Зокрема,
непоодинокими є випадки зняття статусу об'єктів ПЗФ із
заказників місцевого значення.
Найбільш типовими проблемами у практичному плані
є:
- відсутність механізмів економічного стимулювання
для створення нових об'єктів природно-заповідного фонду та
відшкодування збитків земле-користувачам, а також
механізму викупу земельних ділянок для заповідання;
- відмова відповідних державних органів та
організацій надавати погодження на заповідання територій з
огляду на корпоративний чи індивідуальний інтерес в
приватизації цінних земельних ділянок;
- відсутність фінансування на місцевому рівні та
недостатнє фінансування на державному рівні для виконання
заходів щодо створення нових об'єктів природно-заповідного
фонду;
- фінансова незабезпеченість інвентаризації
природних територій з метою встановлення їх природної
цінності та придатності для заповідання;
- недостатня якість земельної кадастрової
документації;
- недостатня чисельність працівників
територіальних органів Мінприроди та Державної служби
заповідної справи для виконання завдань заповідної справи у
складних сучасних умовах домінування ринку і приватних
інтересів;

78