Page 75 - 6530

НЕ 1.2 Перспективи та проблеми розвитку
заповідної справи в Україні

За роки незалежності України загальна площа
природно-заповідного фонду розширена більше ніж у 2 рази
переважно шляхом створення багатофункціональних об'єктів
природно-заповідного фонду таких категорій, як біосферні
заповідники, національні природні та регіональні ландшафтні
парки.
Проте, в останні роки відбувся значний спад у розвитку
заповідної справи та виявилися деякі вкрай негативні
тенденції.
Послабився програмовий підхід в управлінні природно-
заповідним фондом. Кабінетом Міністрів України мала бути
розроблена нова державна програма розвитку природно-
заповідної справи в Україні на період до 2020 р. Однак досі
вона не прийнята. Також не прийнята передбачена
законодавством Загальнодержавна програма збереження
біотичного та ландшафтного різноманіття. Внаслідок цього в
державі втрачені стратегічні механізми розвитку заповідної
справи та бачення її перспектив.
Чинна «Загальнодержавна програма формування
національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки»
виконується не повною мірою. Зокрема, не створені
національні природні парки (НПП) «Меотида»,
«Приазовський» «Сиваський» (термін створення – 2000-2002
рр.), «Джарилгач», «Дністровський каньйон» (2002-2004),
«Гранітно-степове Побужжя», «Сіверсько-Донецький» (2003-
2005), «Центрально-Подільський « (2004-2006), «Самарський
бір» (2005-2007) та інші. Загалом не створено 16 НПП, 3
біосферні заповідники, не розширено межі десяти об'єктів цих
категорій ПЗФ. З грубим порушенням законодавства
переносяться на віддалене майбутнє терміни створення низки
передбачених програмою НПП, наприклад «Переяслав-
Хмельницький» (перенесено на 2012 р.), «Центрально-
Подільський (Бузькі пороги)» (на 2018 р.),
«Передкарпатський» (на 2019 р.).
Значною проблемою є неузгодженість і недосконалість
законодавства – земельного, лісового, природоохоронного та
законодавства про місцеве самоврядування – у частині

75