Page 34 - 6529

східному. У Чорногірському лісництві в урочищі Рогнескул на висоті
1300—1320 м описані рідкісні угруповання букових яворин та яворин
(що утворюють верхню межу лісу), представлені безщитниковою та
бальзаміновою асоціаціями. На терасах рік уздовж гірських потоків
зростають вільшини з сірої вільхи, іноді з домішкою смереки; найбільш
поширені вільшини трясунковидно-осокові, кременеві та безщитникові.
У межах висот 1100 (1200)—1600 (1650) м сформовані зональні
смерекові фітоценози, які утворюють верхню межу лісу. Панівними тут
є смеречина квасеницева, чорницева, квасеницево-чорницева, рунянкова.
Рідше трапляється смеречина лісово-ожикова, гілокомієва. В
приполонинній смузі поширені смеречини альпійсько-безщитникові. На
торф'яних болотах фрагментарне зустрічається низького бонітету
смеречина сфагнова, а на крутих південних кам'янистих схилах —
смеречина куничникова. На річкових терасах та глеїстих грунтах
формуються смеречини кременеві. Для трав'яного покриву гірських
смерекових фітоценозів характерними є такі ендемічні види, як медунка
Філярського, жовтець карпатський та інші.
На північному мегасхилі Чорногори в урочищах Гаджина і
Кедроватий(1495 га) на кам'янистих схилах, зайнятих смерековими
лісами, зберігся на площі 176 га єдиний у цьому масиві осередок
реліктової сосни кедрової європейської. Для його охорони згадані
урочища, що належать до Красницького лісництва Верховинського
лісокомбінату, доцільно приєднати до заповідника.
Вище смерекових лісів на висоті 1600—1850 м сформований
субальпійський рослинний пояс з гірської сосни (жерепа), зеленої вільхи
(лелеча) та ялівцю сибірського. Тут поширені також чорничники,
лохинники та субальпійські луки — біловусники, щучники, куничники,
червонокостричники і польовичники.
Соснове криволісся представлене такими асоціаціями: сосняк
чорницевий, квасеницевий, зеленомохово-чорницевий, зеленомоховий,
зеленомохово-сфагновий, довгомоховий. На кам'янистих розсипищах
поширені сосняки-жерепняки цетрарієві та цетрарієво-зеленомохові.
У формації зеленої вільхи найбільш поширені асоціації —
вільшина папоротева, чорницева, лісово-ожикова, куничникова.
У заповідному масиві збереглись найбільші осередки карпато-
балканського ендему — рододендрона східнокарпатського, що зростає
розірваною смугою на висоті 1700—1900 м від Говерли аж до Поп Івана.

34