Page 33 - 6529
P. 33

До Чорногірського комплексу входять три заповідні лісництва —
                            Говерлянське  (3927  га), Чорногірське  (2100  га)  та  Високогірське  (1911
                            га). У заповідному масиві розташована найвища на Україні гора Говерла
                            12061  га),  в  південно-західному  напрямку  від  якої  тягнеться  ряд
                            близьких  до  неї  за  висотою  вершин  —  Брескул(1919  м),
                            Пожижевська(1882  м),  Туркул(1938  м),  Поп  Іван  Чорногірський  (2026
                            м).  У  підніжжі  гір  беруть  свій  початок  ріки  Прут,  Біла  Тиса  та  їх
                            численні притоки.
                                   Клімат високогір'я Чорногори суворий. За даними розташованої
                            на  полонині  Пожижевській  (1429  м)  метеостанції,  середньорічна
                            температура дорівнює +3,2°, середня температура лютого становить —
                            7,1°, а липня +11,4°. Річна кількість  опадів досягає 1491 м (1960 р.). З
                            висотою над рівнем моря помітно змінюються кліматичні умови. Тому в
                            заповіднику  добре  простежується  висотна  поясність  рослинного
                            покриву.
                                   Завдяки  видовому  багатству  гірська  флора  й  рослинність
                            заповідного  масиву  здавна  привертала  увагу  ботаніків.  Її  вивчали
                            С.Кульчицький,  А.  Козиковський,  Т.Вільчинський  (1926),  Ф.  О.  Гринь
                            (1954),  Г.  В.  Козій  (1954,  1960),  В.  І.  Комендар  (1955,  1966),  К.  А.
                            Малиновський (1959, 1968), М. І. Котов, В. І. Чопик (1960) та інші вчені.
                                   Основним типом рослинності є лісові формації. На висоті 800—
                            1100  (1200)  м  зонально  поширені  смереково-ялицево-букові,  а  вище
                            буково-ялицево-смерекові ліси. Корінні бучини трапляються рідко, вони
                            формуються  на  родючих,  здебільшого  вапнистих  грунтах  і  приурочені
                            до теплих південних схилів; з боку Закарпаття піднімаються вище, ніж
                            на північному мегасхилі.
                                   Найбільш     розповсюджені    бучини    маренкові,   зубницеві,
                            безщитникові, рідше — бучини живокостеві.
                                   Мішані      ліси    відзначаються     високою      біологічною
                            продуктивністю та стійкістю проти вітровалів. Запас деревини на гектарі
                            місцями  становить  700—800  м3.  Завдяки  первинній  структурі  ліси
                            мають  еталонне  значення  для  ведення  лісового  господарства  на
                            природній  основі.  Рідше  в  даній  висотній  смузі  зустрічаються  групи
                            типів ялицевих і смерекових бучин та букових смеречин. До висоти 1000
                            м  поодиноко  зростає  клен  гостролистий  та  в'яз  шорсткий.  Явір
                            піднімається до висоти 1360 м. На південно-західному мегасхилі листяні
                            породи  зростають  частіше  і  піднімаються  вище,  ніж  на  північно-


                                                              33
   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38