Page 35 - Міністерство освіти України
P. 35

Дедалі  постає  проблема  державної  релігії.  У  кінці  VIII  ст.  на  околиці
                   Києва збудований християнський храм  св. Іллі. Цей бог в ранній християнській
                   традиції  був  замінником    верховного  язичного  бога  –  Перуна.  Мали  місце
                   виникнення  іудейського  та  мусульманського  релігійно-культурного  центрів.
                   Однак хазарська верхівка все зробила для витіснення християн і мусульман та
                   на їх місце насаджували іудаїзм. Потім (кінець VIII- початок IX ст.) населення
                   середнього  Піддіпров’я рішуче звільняється від хазарської залежності.
                          Суперництво  Риму  і  Константинополя    дає  значний  поштовх
                   поширенню християнства у Центральній та Південно-Східній Європі.
                          Константинополь  посилає  до  слов’янських  країн  місіонерів  Кирила  і
                   Мефодія.  Вони  створили  слов’янську  абетку  (глаголицю),  переклали  на
                   слов’янську  мову    ряд  богославських  та  правових  текстів.  Уже  у  863  р.  у
                   Велеграді  –  столиці  Моравії    відкривається  училище  для  підготовки  кадрів
                   слов’янського  духовенства.  Великоморавська  держава  розповсюджує  сферу
                   свого  впливу  включаючи  землі  верхнього  Побужжя  та  Подністров’я.  На
                   середину  IX  ст.  Південна  Русь  опинилась  в  оточенні  феодальних  держав,  які
                   сповідують монотеїстичні  релігії:  Волзька Булгарія  –  іслам, Хазарія  – іудаїзм,
                   Велика Моравія, Болгарія, Візантія – християнство. Тісні зв’язки Києва з цими
                   країнами  змушують  князів  шукати  нову  релігію,  яка  б  сприяла  зміцненню
                   поліетнічної  держави.  Важливим  у  цьому  був  похід    Київських  дружин  на
                   Константинополь  у  860  р.  Мета  походу-  визнання  Візантією  Русі,  а  також
                   запозичення  християнства.  Нова  віра  поступово  пускає  коріння  у
                   Середньодніпровській “Руській землі”. Це було досить відчутно вже наприкінці
                   IX  ст.  У  цей  час  виникають  перші  монастирі,  які  поширюють  європейську
                   культуру.  У  “Повісті  временних  літ”  стверджується,  що  в  оточенні  князя
                   названо дві групи – язичницька та християнська. Після смерті Ігоря, Київський
                   престол  посідає  його  дружина  Ольга.  Яка  в  жовтні  946  р.  була  хрещена  в
                   Константинополі. Однак її не підтримали в християнізації  Русі.
                          І лише обережна і далекоглядна політика Володимира приносить успіх у
                   питанні  запровадження  християнства  .  У  988  р.  після  здобуття  Корсуня.
                   Київський князь хреститься у місцевій церкві  св.Софії. Давньоруська держава
                   після  хрещення  Русі  не  бажала  визнавати  верховенвтво  Візантії  у  галузі
                   політики,  вона була і  проти папства. Так  запозичене у Візантії християнство
                   виявилось у кінцевому рахунку не візантійським, а руським.
                          2.1.  Рух  за  незалежну  монополію  та  українську  православну  церкву
                   розпочалося  зразу  після  офіційного  хрещення  988р.,  коли  християнство  стає
                   державною релігією  Київської Русі. Її подальша доля значною мірою пов’язана
                   з історією створення (1037 р.) автокефальної Київської митрополії. У 1051 р. за
                   правління  Ярослава  Мудрого  було  зроблено  спробу  обрати  на  митрополичну
                   кафедру русина Іларіона.
                             Повторна  спроба  проголосити  автокефалію  Київської  митрополії
                   проводилась  при  князеві    Ізяславі  (1447  р  ),  коли  собор  єпископів  віддав
                   митрополичну  кафедру  Климентію  Смолятичу.  Однак  і  ця  спроба  була
                   невдалою.
                              1458 р.. Відбувся поділ Київської митрополії на дві: Литовську (Київську)
                   та  Московську.  Ще  до  цього  поділу  1448  р.  на  Київську  митрополію  було
                   вибрано  без  згоди  Константинополя    Іону.  Він  був  останнім,  який  мав  титул
                   “митрополита Київського і всієї Русі”. Ця дата вважається початком  автокефалії
                   Руської православної церкви.



                                                                                                    35
   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40