Page 27 - 6473

розподіляються за видами за певними ознаками, наприклад,

пропорційно нормам витрат.

Додатковими витратами по туру є вартість додаткових послуг, які

пропонуються туристам на вибір і за їх бажанням можуть бути

включені до остаточної ціни турпакету чи сплачуватись на місці

споживання.

До собівартості туру часто не включають вартість перевезення до

початку подорожі, особливо, коли є варіанти такого транспортування.

Ціна на турпродукт розраховується методом нормативної

калькуляції.

При визначенні калькуляції собівартості одиниці послуг слід

виходити з їх споживчої вартості. Ціна туру повинна покривати витрати

на його організацію і реалізацію та приносити суб'єкту ринкової

діяльності певний прибуток, який би давав можливість для розвитку. У

той же час ціна повинна бути гнучкою, щоб забезпечувати діяльність в

умовах ринкової конкуренції (як цінової так і якісної) і відповідати

попиту. В ціну турпакета обов'язково включають прибуток

туроператора, яка встановлюється у відсотках до собівартості і

залежить від рентабельності туру, який планується. Тобто, відповідно

маркетингу даного турпродукту, туроператор встановлює норму

рентабельності (%) і чим вона вища, тим більша сума прибутку. Норма

рентабельності коливається в широких межах (від 5% до 100% і більше)

і залежить від кон'юнктури попиту та стану конкурентного середовища

на ринку даного цільового сегменту. Ціна, таким чином, визначається в

обрахунку на одного туриста як добуток витрат по туру і норми

прибутку.

Представлена узагальнена методика розрахунку вартості

турпродукту відповідно до специфіки має свої характерні особливості,

які насамперед пов'язані з характером функціонування турпродукту на

певному ринку. Міжнародний туризм є складовою ринку послуг

28