Page 21 - 6470

базуються на таких картах, то надалі вони можуть бути скасовані раптовим
землетрусом на площі, яка раніше не вважалась сейсмічно активною.
В останній час задовільне пояснення того, як виникає більшість
землетрусів, дається в рамках теорії, називаємої «тектонікою плит». Автор

теорії – німецький вчений Альфред Вегенер. Основна ідея теорії полягає в
тому, що зовнішня оболонка Землі, а саме літосфера, складається з декількох
крупних і стійких пластин, які називаються плитами. Десять самих великих

плит показані на карті, наведеній на рис. 3.2.

Рисунок 3.2 – Карта світу, що показує розташування основних
тектонічних плит, а також місця недавніх землетрусів та вулканічних

вивержень

Кожна плита розповсюджується на глибину приблизно 80 км. Плити

переміщуються одна відносно одної по поверхні підстилаючих більш м’яких
порід. У крайових частинах кожної плити, та, де вона стикається з іншими
плитами, гірські породи опиняються під дією значних деформуючих

тектонічних сил, які викликають в них фізичні і навіть хімічні перетворення.
Саме на краях плит геологічні структури Землі піддаються найбільшій дії
сил, які виникають внаслідок руху та зіткнення плит, і саме там

відбуваються найбільш крупні геологічні перетворення.
Геофізичні спостереження свідчать, що система плит, яка показана на
рис. 3.2 і відноситься до нашого часу, не є постійною, а піддається постійним

змінам. У серединно-океанічних хребтах безперервно відбувається підйом
магми. Застиваючи, вона стає новим морським дном і рухається в різні

21