Page 20 - 6470

Сейсмічно активні хребти з’єднуються один з одним, а серединний хребет
Індійського океану обходить із півдня Австралію та з’єднується з іншим
хребтом, який має назву Східно-Тихоокеанського підняття. Останнє йде на
схід до Центральної Америки, а потім входить у Каліфорнійську западину

Непостійна геологічна обстановка, характерна для усієї цієї глобальної
системи хребтів, проявляється в існуванні крупних гірських піків і глибоких
рифтових долин. Часто відмічаються виверження вулканів, а землетруси, які

виникають уздовж цих хребтів, нерідко утворюють рої: багато сотень
поштовхів виникають на незначній площі на протязі короткого часу.
Значні скупчення джерел землетрусів співпадають також із дивно

симетричними в плані ланцюжками островів. Їх можна бачити, наприклад, у
Тихому океані і на сході Карибського моря.
Один із простих прикладів таких острівних дуг – серповидна Алеутська

дуга, яка відходить від Аляски та повертає потім на захід до Камчатської
дуги. Другим прикладом є Японські острови, які утворюють відрізом дуги,
яка простягається від східного узбережжя Росії на південь до Маріанської
острівної дуги. Від Індонезії в південні райони Тихого океану, огинаючи

Австралію, йде гірлянда сейсмічно активних дуг.
На протилежній стороні Тихого океану все західне узбережжя

Центральної та Південної Америки стрясається множиною землетрусів,
сильних і слабких. У протилежність цьому в східній частині Південної
Америки майже зовсім не буває землетрусів, і цю область можна вважати
добрим прикладом асейсмічної території.

На рис. 3.1 можна побачити й інші сейсмічні спокійні материкові
області: майже ніколи не буває землетрусів на просторах центральної та
південної Канади, у більшій частині Сибіру, у Західній Африці, на більшій

частині Австралії. Однак слід відмітити протяжну Трансазіатську зону
високої сейсмічності, яка йде у субширотному напрямку від Бірми через
Гімалайські гори і Центральну Азію до Кавказу та Середземномор’я.

Широко розвинута сейсмічна активність у Європі. На півдні від
землетрусів страждають Туреччина, Греція, країни минулої Югославії, Італія,
Іспанія, Португалія та Румунія.

На північ від узбережжя Середземного моря Європа значно більш
стабільна. Однак час від часу руйнівні землетруси відбуваються в Німеччині,
Австрії та Швейцарії і навіть у районі Північного моря та в Скандинавії.
Карти сейсмічності типу тої, що приведена на рис. 3.1, будуються по

матеріалам, обраним за порівняно короткий час. Тому якщо висновки або
прогнози, які стосуються виникнення землетрусів у даному районі,

20