Page 25 - 6447

Російській імперії) відображали всю географію Європи: «Австрія»,
«Англія», «Америка», «Брістоль», «Версаль», «Ліон», «Марсель»,
«Італія», «Прага», «Берлін», «Краків», «Сан-Ремо» і навіть
«Великий Національний». Вони розміщувалися на центральних

вулицях, які, на відміну від інших, були вимощені, мали електричне
освітлення, а також спеціально обладнані стоянки для екіпажів. У
1913 р. у місті було 80 таких готелів;

4) «мебльовані кімнати» – один із різновидів тогочасних
готелів. Вони були розташовані на всіх гомінких вулицях,
конкурували з першокласними готелями, не поступаючись їм у
сервісі. Найбільш популярними були мебльовані кімнати «У

Ільїнської» – на Володимирівській вулиці, «У Іваницького» — на
Золотоворітській, «У Діякова» – на Миколаївській площі (нині
площа І. Франка), «У Познякова» – на Золотоворітській площі.

Номери й мебльовані кімнати, що були далі від центральної
частини міста (переважно на Подолі), коштували всього 30–40 коп.
за добу;

5) «подвір'я», заїжджі та постоялі двори. Особи, які
зупинялись у Києві на тривалий час, наймали мебльовані кімнати в
приватних будинках. Довгострокова оренда кімнати «з самоваром і

прислугою» обходилась квартирантові в 15–20 крб. за місяць, а на
околицях і в передмісті плата становила всього 5 крб.
Найрозвиненішим портовим містом стала Одеса, якій у 1817 р.
було надано право користування порто-франко терміном на 30

років, що потім неодноразово подовжувалось до 1859 р. Це сприяло
розширенню економічних зв'язків між країнами та народами,
пожвавленню торгівлі, зростанню міста та його населення. Все це й

зумовило широкий розвиток готельного господарства. У
дореволюційній Одесі було 34 готелі та 6 заїжджих дворів. Назви
готелів давали уявлення про географію туризму («Лондонський»,
«Марсель», «Європейський», «Франці» та ін.) або статус пожильців

(«Купецький», «Біржа», «Пасаж»).
Протягом радянського періоду готельне господарство
розвивалося планово, проте темпи зростання кількості ліжко-місць

не відповідали попиту на готельні послуги, який постійно
збільшувався. Архітектура готелів не вирізнялася оригінальністю і
функціональністю. Проте, деякі готельно-відпочинкові комплекси

були побудовані відповідно до стилю цих років. Основною
тенденцією повоєнного періоду було розміщення великих готелів у

25