Page 18 - 6443

Найбільшого поширення набули шпонки призматичні. Параметри шпонки та пазу під
неї вибираються відповідно вимогам державних стандартів (ГОСТ 10748-79). Стандарт
передбачає для певного діапазону діаметрів валу певні розміри перерізу шпонки.
Умовні познаки шпонок містять: найменування, варіант виконання (виконання 1 не
вказують), розміри перерізу і довжину шпонки (b×h×l), номер стандарту, що визначає розміри
шпонки.
Приклад умовної познаки
Шпонка 2-10x8×60 ГОСТ 23360-78 - призматична шпонка виконання 2, з розмірами за
ГОСТ 23360-78 - b = 10 мм, h = 8 мм, l = 60 мм.
Найбільш поширені призматичні (рис. 8.5а) і сегментні (рис. 8.5 б) шпонки,
розташовані в пазу валу та входять у паз, який виконаний у втулці деталі. Сегментні шпонки
застосовують при коротких ступицях коліс.
Передача обертання від валу до зубчастого колеса (і навпаки) найчастіше проводиться
робочими бічними гранями шпонки. Після складання шпонкового з’єднання між пазом втулки
і верхньою межею шпонки залишається невеликий зазор.
Визначальним розміром з’єднання служить діаметр валу. Розміри і граничні відхилення
розмірів шпонок і відповідних їм шпонкових пазів на валах і у втулках встановлює ГОСТ
23360-78 для призматичних шпонок.
Програма проводить силовий розрахунок шпонкового з'єднання і у випадку
незадовільних результатів рекомендує взяти дві шпонки. Довжина шпонки - розрахункова
величина, що залежить від передавальних зусиль.
На креслениках шпонкові з'єднання показують у розрізі площиною, що проходить
через вісь валу. При цьому шпонку зображують нерозрізаною. Форму і глибину паза під
шпонку передають за допомогою місцевого розрізу, виконаного на валу, і перетину
площиною, перпендикулярній до осі валу. Зазор між втулкою і шпонкою зображують
збільшеним.
Вал необхідно конструювати, по можливості, гладким, з мінімальним числом уступів,
що значно спрощує його у виготовленні та знижує собівартість. Проте конструкція валу
повинна забезпечувати фіксацію деталей на ньому від осьового переміщення, що вимагає
ступінчастої конструкції. Розв'язок цих протилежних питань залежить від багатьох факторів,
які в кожному конкретному випадку дозволяють знайти компромісне рішення.
Для підвищення технологічності конструкції валу радіуси галтелей та розміри фасок на
одному валі бажано вибирати однаковими. Ширину технологічних проточок (канавок) для
виходу інструменту також бажано вибирати однаковими. Якщо на валі розміщено декілька
шпонкових пазів, то для зручності виготовлення їх розміщають по одній твірній валу (в одній
площині) і, по можливості, однієї ширини (по меншому діаметру валу).
При створені кресленика валу необхідно враховувати, що крім зубчастого колеса та
шпонки на ньому будуть розміщені два підшипники. Підшипник – технічна деталь, яка є
частиною опори. Підшипники служать опорами для валів і осей, вони підтримують їх у
просторі, забезпечуючи можливість обертання, фіксують їх положення в просторі,
сприймають і передають радіальні і осьові навантаження. Від якості підшипників значною
мірою залежать працездатність і довговічність механізму. У машинобудуванні застосовують,
здебільшого, два типи підшипників:
1. Підшипники кочення (тертя кульок або роликів відбувається між рухомими і
нерухомими кільцями підшипника).
2. Підшипники ковзання (опорна поверхня вал або осі ковзає по поверхні підшипника).

17