Page 16 - 6442

наприклад, як реальних текстур для Web-сторінок, фонів Робочого столу або фантастичних
фонових зображень, які можуть бути задіяні, наприклад, при оформленні дитячих книг.
Серед програмних засобів можна виділити продукти фірми Golden SoftWare:
Surfer - створення тривимірних поверхонь;
Grapher - створення двовимірних графіків;
Map Viewer - побудова кольорових карт.

1.2.4 Тривимiрна графіка

Останнім часом все більшої популярності набуває тривимірна графіка (3D-графiка), що
вивчає прийоми й методи створення об’ємних моделей об’єктів, які максимально наближенi
до реальних.
Основним завданням цього виду графiки є створення не плоского зображення об’єкта, а
його об’ємної моделi, яку можна обертати й розглядати з усiх бокiв. Для створення об’ємних
зображень використовують рiзнi графiчнi примiтиви (паралелепіпед, куб, кулю, конус та
інші) i гладкі (сплайновi) поверхнi. За їх допомогою спочатку створюють каркас об’єкта,
потім його поверхню покривають матеріалами, візуально схожими на реальні. Далi задають
освітлення, гравітацію, властивості атмосфери та iншi параметри простору, в якому вiн
знаходиться. Для об’єктів, що рухаються, вказують траєкторію його руху, швидкість тощо.
Тривимiрна графіка широко використовується в інженерному проектуванні, комп’ютерному
моделюванні фізичних об’єктів i процесів, в мультиплікації, кінематографії та комп’ютерних
іграх.
Тривимірне зображення на площині відрізняється від двовимірного тим, що включає
побудову геометричної проекції тривимірної моделі(сцени) на площину (наприклад, екран
комп'ютера) за допомогою спеціалізованих програм. При цьому модель може, як відповідати
об'єктам з реального світу (автомобілі, будівлі, ураган, астероїд), так і бути повністю
абстрактною (проекція чотиривимірного фрактала ).
Найпопулярніші програми для 3D-моделювання:
3dsMax;
Maya;
Blender;
XSI;
Remo 3D та ін.
Для конструкторської графіки:
AutoCAD;
SolidWorks;
Компас - 3D та ін.

1.3 Формати і моделі кольору

Кількість існуючих кольорів безмежна і люди здавна намагались їх описати та
упорядкувати. Для того, щоб передавати інформацію про колір люди використовують
різноманітні порівняння та асоціації. Але подібний підхід неможливо застосовувати для
підготовки зображень на комп'ютері та друку на поліграфічному обладнанні.
В 1931р. Міжнародний комітет по освітленню СIЕ провів багато експериментів з
великою кількістю людей, яким пропонувалось порівняти різні кольори. Потім на основі
сукупних даних цих експериментів була створена діаграма кольоровості, яка має вигляд
двомірного графіка. На ньому представлений діапазон кольорів, які бачить
середньостатистична людина, але без врахування їх яскравості.
Людське око сприймає набагато більше, ніж може передати екран монітора, офсетний
друк чи фотознімок. Їх колірне охоплення — діапазон кольорів, що можуть бути відтворені,
зафіксовані чи описані яким-небудь чином, — менший, ніж колірне охоплення людського
ока.
15