Page 45 - 6434

юриспруденції концепції механізму правового регулювання та забезпечення
основних прав і свобод громадян, можна стверджувати, що конституційно-
правовий механізм забезпечення економічної безпеки має включати принаймні
чотири основні елементи:
нормативно-правову основу;
функціональний механізм публічної влади; систему суб'єктів господарювання;
суспільно-політичну інфраструктуру.
Нормативно-правова основа забезпечення економічної безпеки нині в
цілому створена і складається з кількох рівнів правових актів: Конституції
України, базового Закону «Про основи національної безпеки України»,
статутних і галузевих законів, підзаконних нормативних актів, а також деяких
політико-правових документів декларативного характеру. Проте вона потребує
вдосконалення через прийняття Закону «Про економічну безпеку України» і
запровадження практики схвалення парламентом Стратегії економічної
безпеки, яка б узгоджувалася зі Стратегією соціально-економічною та
культурного розвитку України.
Функціональний механізм забезпечення економічної безпеки
складається з трьох елементів: 1) державний апарат; 2) система місцевого
самоврядування; 3) органи влади
Провідну роль у цьому механізмі мають відігравати: 1) Верховна Рада
України - як єдиний орган законодавчої влади, покликаний сформувати
належну законодавчу базу економічної безпеки; 2) Президент України - як
гарант Конституції, прав і свобод громадян; 3) Кабінет Міністрів України - як
вищий орган у системі органів виконавчої влади; 4) Міністерство економіки -
як провідний центральний орган виконавчої влади, що здійснює державну
політику в даній сфері; 5) Рада національної безпеки та оборони України - як
головний координаційний орган з питань національної (а в тому числі і
економічної) безпеки. У статутних актах цих органів мають бути чітко
визначені їх завдання, функції, компетенція, а також форми і методи
здійснення повноважень щодо забезпечення економічної безпеки України.
Конституційно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки не
може бути ефективним без активної участі в ньому самих суб'єктів
господарювання (підприємств, установ, організацій тощо), пов'язаних з ними
інститутів громадянського суспільства (зокрема, політичних партій,
профспілок, громадських організацій підприємців тощо), а також самих
громадян. При цьому важливо забезпечити постійний, оперативний та
ефективний зв'язок названих суб'єктів з функціональним механізмом публічної
влади, відповідно, треба розвивати належну суспільно-політичну
інфраструктуру у вигляді дорадчих, консультативних та інших допоміжних
органів при органах публічної влади, які б складалися з представників
бізнесових кіл, профспілкових організацій, фахівців у галузі економіки,
правознавства, менеджменту тощо. У нагоді могли б стати і різного роду форми

44