Page 124 - 6434

Загальна інформація про підприємство: необхідно визначити напрямок
співробітництва, можливий бюджет на страхування, приблизний об‗єм
страхової премії; оцінити ризики; сформувати пропозиції з страхування.
Структура його управління, ОПР (особи, які приймають рішення):
дізнатися, які співробітники приймають рішення про страхування, хто
впливає на прийняття рішення і який має ступінь впливу; які шляхи
виходу на ОПР, мотиви і потреби клієнта; чи є зміни в організації
(реорганізація, зміна акціонерів).
Ставлення до страхування, взаємовідносини зі страховими компаніями:
дізнатися про досвід страхування визначеного сільгосппідприємства,
наявність чинних договорів страхування, історію збитків, ризики;
сформувати пропозицію, спрогнозувати збитковість (прибутковість)
установи; визначити час виходу на клієнта, визначити точку входу, ціну
входу, можливість використання точки входу страхової компанії-
конкурента; спрогнозувати можливу реакцію ОПР на пропозицію
страхування; визначити мотиви та потреби клієнта.
Партнери потенційного клієнта: використовувати рекомендації
партнерів потенційного клієнта; шляхи виходу на нього через банки-
партнери, через інвесторів, через учасників спільних проектів.
Переробні підприємства у процесі своїх дій на зовнішньому ринку
зобов'язані обрати стратегію, яка б дозволила зменшити ступінь ризику. Вибір
стратегії в конфліктних ситуаціях дозволяє краще зрозуміти конкурентне
середовище. На основі теорії ігор можна розглянути можливі сценарії рішень.
Аналіз за допомогою прийомів теорії ігор спонукає підприємця розглядати всі
можливі альтернативи як своїх дій, так і стратегії партнерів, конкурентів.
Отже, ризик має математично виражену ймовірність настання втрати, що
спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високим
ступенем точності.
Поряд із перерахованими вище ризиками в зовнішньо-економічній
діяльності, завжди існує ризик банкрутства та неплатоспроможності
підприємства. Використовуючи запропоновану Е. Альтманом модель „Z-
рахунку Альтмана", переробні підприємства матимуть здатність легко
визначити ймовірність банкрутства.
Важливо пам'ятати, що ніколи ймовірність банкрутства не може бути
оцінена як нульова. Особливо це стосується тих переробних підприємств, на
діяльність яких значною мірою впливають фактори неекономічного характеру.
Для даних установ „Z-рахунок Альтмана" виводиться на основі двох форм
звітності - №1 „Баланс підприємства" та №2 „Звіт про фінансові результати
підприємства".
У міжнародній практиці в умовах економіки, що стабільно функціонує,
для оцінки ймовірності банкрутства підприємства найчастіше використовують
5-факторну модель „Z-рахунку Альтмана". Вона має такий вигляд:
Z = 1,2∙Р1+1,4∙Р2+3,3∙Р3+0,6∙Р4+0,99∙Р5, де (1)