Page 149 - 6407

діяльності, зберігаючи єдність розпорядження і контролю на
вищому рівні.
Організаційна структура – "каркас" організації, що
визначає комплекс її завдань, взаємозв'язки формальної

підзвітності й системи, що забезпечують ефективну координацію
діяльності робітників відділів.
Організаційна структура управління – цілісна сукупність

сполучених між собою інформаційними зв'язками елементів
об'єкта і органу управління. Відображає будову системи
управління організацією, тобто розподіл підрозділів фірми за
рівнями управління в їх взаємозв'язку. Залежно від

співвідношення рівнів управління і структурних підрозділів
розрізняють лінійну, функціональну, лінійно-функціональну,
матричну і матрично-штабну організаційні структури.

Особливістю функціональної організаційної структури є
те, що кожен керівник має право давати вказівки лише щодо тих
питань, які входять до його компетенції, тобто в рамках чітко

визначеної функції.
Оточуюче середовище організації – це всі зовнішні явища,
які фактично впливають чи потенційно можуть впливати на

організацію (її виникнення, діяльність тощо).
Повноваження – це обмежене право розпоряджатися
ресурсами і визначати дії працівників організації.
Програмно-цільова структура управління широко

застосовується у науково-дослідних і експериментальних
організаціях, які створюються на тимчасовій основі для
вирішення якогось конкретного завдання.

Проектування організаційних структур – формування
рівнів управління і структурних підрозділів організації, а також
розрахунок чисельності управлінських працівників і виконавчого
персоналу.

Спроектувати ефективну організацію – означає визначити
таке співвідношення її ключових елементів, при яких найбільш
оперативно і своєчасно виконуватимуться вимоги суб’єкта

управління.
Процес проектування організації складається з таких
етапів:

149