Page 88 - 6383

Рисунок 19.2 – Визначення ваги найбільш слабої точки мережі способом
еквівалентної заміни
2) полігон із трьома вузловими точками заміняють трьома еквівалент-
ними ходами з оберненими вагами

π h а= π h ав π h са/ [ π h], (19.2)

π h в= π h ав π h св/[ π h], (19.3)

π h с= π h ас π h вс/[ π h], (19.4)
Для обчислення π CE необхідно встановити місцерозташування найбільш
слабкої точки мережі Е. Можливий розв’язок цієї задачі полягає в наступному:
шляхом еквівалентних замін із використанням формул (19.1) (19.4) перейдемо
від початкової схеми ходів (рис. 19.1) до схеми, яка складається з одиночної
еквівалентної секції, що з'єднує вузол D з опорним репером С та одиночного
замкнутого полігону, що спирається на цей вузол. До цьго полігону має
входити спеціально залишена незмінною досліджувана секція ij (м.165 – м.127,
рис. 19.3).

Рисунок 19.3 – Визначення ваги еквівалентного ходу
Вага пошукованого еквівалентногоьходу визначиться за формулою:

π CE = π CB +0.25 [π CE ]. (19.5)

для прикладу, наведеного на рис. 19.3

π CE = 2,1+1,0+0,25(0,5+8+2)=5,7 .

Зазначену задачу можна розвязати за допомогою програм оцінювання
точності нівелірних мереж, проте навряд чи це займе менше часу, ніж описаний
вище графічний метод. Крім того, при графічному методі мимоволі більш
детально аналізується запропонована схема, що полегшує її уточнення при
потребі введення додаткових цілеспрямованих зв’язків. Більш детальні
пояснення можна знайти в роботі [17].

19.4. Обґрунтування методики нівелювання

19.4.1 Визначення основних допусків на вплив окремих джерел
похибок

Для вирішення цього питання рекомендовано використовувати принцип
знехтуваного впливу окремих незалежних джерел похибок вимірів, приймаючи
коефіцієнт забезпечення точності К рівним 5.

88