Page 87 - 6383

з'єднує вихідний репер з найбільш слабою точкою мережі. Якість мережі буде
визначатиметься числом π CE цього ходу.
Підставивши знайдене значення і заданий допуск у відповідне рівняння
(18.10), знаходять величину µ E і обґрунтовують методику спеціальним
розрахунком (відповідні вказівки наведені нище).

19. 3. Типовий приклад розрахунку:

Задане значення S E - вимога проектної організації до граничної похибки
визначення осідання найбільш слабого репера в мережі становить 1 мм. Мережа
розвивається в два ступені. Складемо таблицю, користуючись формулою
i
(18.11) значень mS E для двох ступенів мережі і для значень К, рівних 2; 2; 2.5;
3 ( див. табл. 18.1).
Наприклад, вимоги до точності кінцевих результатів вимірів в другому
ступені нівелірної мережі при К = 2 для нашого прикладу знаходять згідно з
(18.9) наступним розрахунком:
i
2-1
mS e = 1 мм*K / = 0,89 мм
Відповідно, СКП для першого ступеня буде в К раз меншою, ніж для
другого – 0,44 мм.
Далі, користуючись знайденим згідно з проектом відповідного ступеня
нівелірної мережі значенням π CE, за формулою (18.5) знаходять µ E
Наприклад, якщо проект схеми нівелірної мережі другого ступеня
i
характеризується числом 2,3 одиниць ваги, а згідно з таблицею значення mS e
рівне 0,89 мм, то після підставлення в формулу (18.5) одержимо:
.

Якщо знайдене значення µ E неприйнятно мале, то обчислення π CE слід
повторити, прийнявши ранг нівелювання не Б, а В чи навіть Г.
Приведемо вказівки, користуючись якими можна визначити π CE для будь-
якої конфігурації нівелірної мережі. З теорії відомо, що цього можна досягти
шляхом таким еквівалентних замін:
1) полігон із двома вузловими точками заміняють еквівалентним ходом з
оберненою вагою
π h 12= π h 1 π h 2/[ π h 1+ π h 2]. (19.1)

а) полігон з двома вузловими точками; б) полігон з трьома вузловими
точками; в) еквівалентна схема мережі.

87