Page 95 - 6377

матеріал), в результаті на цій пластинці виникає складна картина смуг потемніння, які

відповідають розподілу електромагнітної енергії (картині інтерференції) у цій області
простору. Якщо тепер цю пластинку освітити хвилею, близької до опорної, то вона

перетворює цю хвилю в хвилю, близьку до об’єктної. Таким чином, ми будемо бачити (з тим

або іншим ступенем точності) таке ж світло, що відбивалося б від об’єкта запису.
Голограма є записом інтерференційної картини, тому важливо, щоб довжини хвиль

(частоти) об’єктного і опорного променів з максимальною точністю збігалися один з одним, і

різниця їх фаз не змінювалася протягом усього часу запису (інакше на пластинці не
запишеться чіткої картини інтерференції). Тому джерела світла повинні випромінювати

електромагнітне випромінювання з дуже стабільною довжиною хвилі в достатньому для
запису часовому діапазоні.

Вкрай зручним джерелом світла є лазер. До винаходу лазерів голографія практично
не розвивалася (замість лазера використовували дуже вузькі лінії в спектрі випускання

газорозрядних ламп, що дуже ускладнює експеримент). На сьогоднішній день голографія

пред’являє одні з найжорсткіших вимог до когерентності лазерів.
Найчастіше когерентність прийнято характеризувати довжиною когерентності – тієї

різниці оптичних шляхів двох хвиль, при якій контраст інтерференційної картини
зменшується в два рази в порівнянні з інтерференційною картиною, яку дають хвилі, що

пройшли від джерела однакову відстань. Для різних лазерів довжина когерентності може
становити від часток міліметра (потужні лазери, призначені для зварювання, різання та

інших застосувань, невимогливих до цього параметру) до сотень і більше метрів (спеціальні,

так звані одночастотні лазери).

Рисунок 11 – Голограми.