Page 115 - 6376

∆ − −

= + − = + − = , (5)
+
+

де – число перенесення аніонів. З (4) і (5) також видно, що

+ = 1,

тобто сума чисел перенесення аніонів і катіонів завжди дорівнює одиниці.
Розглянуте явище важливе у тому сенсі, що, вимірюючи на досліді зміну

концентрації електроліту коло анода і катода, можна визначити відношення рухливостей
обох йонів. Вимірюючи питому електричну провідність, можна знайти суму цих

рухливостей. Знаючи суму і відношення рухливостей, можна визначити і кожну з
рухливостей аніона і катіона окремо.

У таблиці 1 наведені рухливості деяких йонів, знайдені цим способом для водних

розчинів малої концентрації при кімнатній температурі. Зі збільшенням концентрації
розчину рухливості йонів зменшуються, хоча і не дуже сильно.

Таблиця 1 – Рухливості йонів.

2
−7
2
−7
Йон Рухливість, 10 м /(В ∙ с) Йон Рухливість, 10 м /(В ∙ с)
−
3,263 1,802
+
−
+
0,669 0,677
−
0,450 0,639
+
3
−
+
0,346 0,694

Малі значення рухливостей йонів в електролітах вказують на те, що сили тертя, які
діють на йони, досить великі. Для наближеної оцінки коефіцієнта тертя йонів уявімо йон у
вигляді маленької кульки радісом і застосуємо до нього закон Стокса, згідно з яким

= 6, де – в’язкість розчинника. Звідси можна зробити висновок, що рухливість йонів,
яка дорівнює = /, буде тим менша, чим більша в’язкість розчинника, що узгоджується з

дослідом. Так, наприклад, збільшуючи температуру електроліту, ми зменшуємо його

в’язкість; дослід показує, що при цьому рухливість йонів збільшується. Далі вимірювання
показують, що рухливість йонів тим більша, чим менша в’язкість розчинника.

Однак якщо за значеннями рухливостей обчислити радіуси йонів , то отримуються
величини, які не узгоджуються зі значеннями, визначеними іншими методами. Ці відмінності