Page 37 - 6345
P. 37

36
           А. Дугіна «Основы геополітики» (1997), виданому в серії «Большое
           пространство»  Центром  стратегічних  досліджень  за  сприяння  і
           підтримки Генерального Штабу РФ.
                Іншими  словами,  при  формуванні  української  геополітики
           треба  враховувати  як  зазначені  геополітичні  устремління  нашого
           ближчого  сусіда  і  стратегічного  партнера,  так  і  ту  обставину,  що
           внутрішнє  геополітичне  середовище  Росії  вкрай  нестабільне  й
           перебуває  під  загрозою  дезінтеграції  (про  це  переконливо  пишуть
           російські вчені М. Моїсеєв, П. Чернов, А. Ільїн та ін.). Це означає,
           що в разі організації спільного геополітичного простору України й
           Росії, про що мріють деякі українські політики, Україні доведеться
           мати  справу  з  нестабільною  й  тому  небезпечною  системою.  Така
           комбінація  різних  «геополітик»  не  відповідає  принципам  стійкого
           розвитку.
                Отже, що то є українська геополітична парадигма в контексті
           проблеми  стійкого  розвитку?  її  можна  було  б  визначити  так:  «Це
           деглобалізована геополітика, для якої неприйнятне мислення кате-
           горіями  базового  геополітичного  дуалізму  і  воєнно-стратегічних
           устремлінь». Для понятійного апарату української геополітики ма-
           ють  бути  чужі  такі  поняття,  як  «атлантизм»,  «євразійство»,
           «континенталізм»,  «блок»,  «просторова  прогресія»,  «географічна
           вісь», «природно-стратегічний центр (столиця)», «спільні історичні
           корені», «Москва – центр християнсько-слов'янської цивілізації» та
           інші ідеї аналогічного спрямування.
                Україна  має  визначати  власні  геополітичні  пріоритети
           виходячи  зі  свого  географічного  положення  та  історико-
           цивілізаційного  місця  в  Європі.  Національна  геополітика  повинна
           забезпечувати  обґрунтовану  територіальну  організацію  всіх  сфер
           суспільного   життя:    територіально-адміністративний    устрій,
           економіко-географічне    районування,     формування      мережі
           транспортних  систем,  які  посилюють  інтеграційні  процеси
           всередині  країни  і  забезпечують  її  входження  у  світовий  простір,
           формування  етнокультурних  анклавів,  вільних  економічних,
           офшорних та інших зон з ослабленою українською присутністю.

                Територіальна  диференціація  України.  Нині  в  політичних
           колах    обговорюється      питання     нового    територіально-
           адміністративного   устрою     України.   Аналогічні    завдання
           розв'язують наші сусіди – Польща та Росія.
   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41   42