Page 39 - 6345
P. 39

38
                Відомо,  що  всі  історично  сформовані  міста  планети,  які
           існують  протягом  шести  і  більше  поколінь,  ніколи  не  виникали
           випадково.  Такі  міста  формуються  в  місцях  перетину  товарних  і
           людських потоків, а також у певних природно-кліматичних умовах,
           тобто  місце  розташування  великих  міст  є  суворо  детермінованим.
           При   формуванні    стабільного   внутрішнього    геополітичного
           середовища  держава  має  враховувати  цей  важливий  фактор
           державної єдності.
                Геополітичне  значення  великого  міста  полягає  в  тому,  що
           процеси,  які  розвиваються  в  ньому,  спричинюють  відповідні
           процеси в регіоні.
                Особливістю великих міст України є те, що вони, за винятком
           міст  західного  регіону  (Львів,  Івано-Франківськ,  Тернопіль  та  ін.),
           не є ментально українськими. Деякі з міст східного регіону перебу-
           вають в геополітичному полі України лише за рахунок внутрішньої
           трансфертності,  тоді  як  у  середовищі  цих  міст  діють  неукраїнські
           силові  поля  –  духовні,  культурні,  інформаційні  тощо.  Із
           наростанням  зовнішньої  трансфертності  такі  міста  можуть  стати
           істотним    фактором      деформації    єдиного     українського
           геополітичного  поля.  Наростанню  зовнішньої  трансфертності
           сприяє  лавиноподібне  зростання  в  цих  містах  кількості  різних
           посередницьких  зарубіжних  фірм,  установ,  банків,  представництв,
           які  є  нічим  іншим  як  проникненням  чужорідних  силових  полів  у
           геополітичне середовище України.
                З  наведеного  випливає,  що  концепції  стійкого  розвитку
           регіонів,  міст  та  інших  населених  пунктів  мають  ґрунтуватися  на
           положеннях загальнодержавної концепції й не суперечити їй.

                Освіта  як  пріоритет  розвитку.  Проблема  стійкого
           екологічно  безпечного  розвитку  –  це  передусім  проблема
           індивідуальної та колективної свідомості. Лише висока культура в її
           екологічному   розумінні   уможливить     збереження   рівноваги
           особистості  в  суспільстві  й  суспільства  у  природі.  У  цьому
           контексті  особливої  уваги  заслуговують  освіта  й  виховання,  які
           разом  з  наукою  становлять  блок  гуманітарного  забезпечення
           переходу  до  суспільства  стійкого  розвитку  шляхом  формування
           нової  моралі,  нового  світогляду,  психологічного  настановлення  на
           сприйняття  екологічного  імперативу  та  цінностей  суспільства  як
           особистих цінностей.   Це   є визначальний   напрямок  створення не
   34   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44