Page 224 - 6292

політики у сфері культури, туризму, а також державної мовної
політики. Його першорядними завданнями є: 1) участь у
формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері
культури, туризму, діяльності курортів, а також державної мовної

політики; 2) участь у формуванні та реалізації державної
політики із захисту суспільної моралі; 3) координація здійснення
центральними органами виконавчої влади заходів з питань, які

належать до його компетенції; 4) сприяння створенню умов для
задоволення національно-культурних потреб громадян України
та українців, які проживають за межами України, збереженню і
популяризації культурних надбань українського народу,

здійснення міжнародного співробітництва з питань, які належать
до компетенції Міністерства.

Водночас, в оприлюдненому висновку Ради Європи
«Культурна політика України – оцінка міжнародних
експертів» підкреслюється: оскільки загальноєвропейські
тенденції і моделі торкнулися України, то перед Міністерством

культури сьогодні стоять нові виклики. Необхідно
переглянути стратегічну мету і повноваження Міністерства
культури та інших державних і урядових органів, відповідальних

за повноваження та створення умов для розвитку культури, у
широкому розумінні, а не просто управляти культурою. Це
завершить розпочатий «демонтаж» офіційної державної культури
радянського зразка. Підсумовуючи, підкреслимо, що зміну

стратегічної мети можна лаконічно висловити англійською – як
перехід від Ministry of Culture (міністерства культури) до Ministry
for Culture (Міністерство для культури), яке створює клімат,

середовище та умови, у яких культура може розквітати, а не
безпосередньо створює культуру як таку чи управляє нею.
Міжнародні експерти акцентували на тому, що виконувати свою
роль у європейській країні ХХІ ст. Міністерству культури

необхідно таким чином: а) мати відповідну стратегію, в)
відповідати новим сприйняттю та очікуванню, с) відмовитись
виконувати роль пострадянського «органу», який опікується

культурною і виділяє кошти. Міністерству слід уникати, щоб
його сприймали як «орган фінансування» чи, принаймні,
мінімізувати цю свою роль, адже суворі економічні реалії

перехідної доби не дають йому можливості мати бюджет,
необхідний для задоволення таких очікувань.

224