Page 56 - 6288

2. Фундаментальна або філософська методологія. Загальнонаукова

методологія.

Філософська, або фундаментальна, методологія є вищим рівнем методології

науки, що визначає загальну стратегію принципів пізнання особливостей явищ,

процесів, сфер діяльності.

Розвиток методології – одна зі сторін розвитку пізнання в цілому. Спочатку

методологія ґрунтувалася на знаннях, які диктувала геометрія як наука, де

містилися нормативні вказівки для вивчення реального світу. Потім методологія

виступала як комплекс правил для вивчення всесвіту і перейшла у сферу

філософії.

Платон і Аристотель розглядали методологію як логічну універсальну

систему, засіб істинного пізнання.

Тривалий час проблеми методології не посідали належного місця в науці

через механістичність або релігійність тих чи інших поглядів на світ.

Зразком пізнання були принципи механіки, розроблені Г. Галілеєм і Ф.

Декартом. Емпіризм протягом багатьох століть виступав вихідною позицією при

розгляді всіх проблем.

Ідеалісти І. Кант і Г. Гегель дали новий поштовх розвиткові методології,

спробували розглянути закономірності в самому мисленні: сходження від

конкретного до абстрактного, суперечності розвитку буття і мислення та ін.

Усі досягнення минулого були опрацьовані у вигляді діалектичного методу

пізнання реальної дійсності, в основу якого було покладено зв'язок теорії і

практики, принципи пізнанності реального світу, детермінованості явищ,

взаємодії зовнішнього і внутрішнього, об’єктивного і суб’єктивного.

Діалектична логіка пізнання стала універсальним інструментом для всіх

наук, при вивченні будь-яких проблем пізнання і практики.

Діалектика як метод пізнання природи, суспільства і мислення, розглянута в

єдності з логікою і теорією пізнання, є фундаментальним науковим принципом

дослідження багатопланової і суперечної дійсності в усіх її проявах.

56