Page 15 - 6265

Інтеграційні процеси характеризуються сферою діяльності учасників та
напрямом здійснення процесу. Відповідно до цих ознак виділяють чотири основні
форми інтеграції:
Горизонтальна інтеграція – стосується об’єднання підприємств у межах
однієї галузі, які виготовляють однотипний продукт або мають аналогічний
виробничий цикл.
Вертикальна інтеграція – передбачає формування зв’язків між галузями
різних сфер економіки.
Паралельна інтеграція відбувається між виробниками залежних одних від
одного продуктів (наприклад, принтер та картридж, комп’ютери та комп’ютерні
програми)

Кругова інтеграція передбачає об’єднання учасників різних сегментів ринку,
виробничих ланцюгів.
Залежно від системи участі одних підприємств в капіталах інших інтеграція
може бути безпосередньо або ж непрямою. Частка безпосередньої участі
обумовлюється часткою інвестора у статутному капіталі підприємства, в котре
здійснена інвестиція. Частка непрямої участі залежить від структури мережі
взаємоучасті підприємств.
Частка участі визначає роль, котру відіграє інвестор безпосередньо або
непрямо у формуванні органів управління підприємства, в котрому він бере
участь, а також в прийнятті рішень із найбільш важливих питань його діяльності.
Залежно від взаємозв'язків між підприємствами розділяють
горизонтальну, вертикальну і змішану групи.
Для горизонтальної групи характерна безпосередня участь головного
підприємства в дочірніх. Для вертикальної групи характерна послідовна участь
одних підприємств у капіталах інших. Змішана група є результатом
послідовно-паралельної системи участі підприємств.
Потужні корпорації в сучасних умовах не в змозі міняти свої структури,
функції і процеси з такою ж швидкістю, з якою змінюються політичні, соціальні,
фінансові і технологічні умови. Тому найефективнішим способом функціонування
в нестабільного зовнішнього середовищі є інтеграція компаній шляхом над
концентрації капіталу, активів або знаходження інших форм спільного розвитку.
Найважливішою особливістю сучасних національних економічних систем і
світової економіки загалом є прискорене зростання концентрації капіталів і
виробництв у різних сферах господарської діяльності. Економічні передумови
поєднання банківського та промислового капіталу почали формуватись у
провідних промислово розвинених країнах ще наприкінці ХІХ ст. Протягом ХХ
ст. цей процес набув активного розвитку, удосконалювались його форми. Однією з
основних стали фінансово-промислові групи (ФПГ). Їх створення спрямоване
насамперед на підвищення ефективності консолідації промислового і фінансового
капіталу, оптимізацію технологічних і господарських зв’язків, зростання
конкурентоспроможності виробництва на підприємствах, що об’єднуються.
ФПГ — це диверсифіковані багатофункціональні структури, створені на
основі об’єднання капіталів підприємств, кредитно-фінансових установ та інших

15