Page 195 - 6250

Заголовки граф пишуть з великої літери, підзаголовки — з малої, якщо

вони складають одне речення із заголовком. Якщо підзаголовки мають
самостійне значення, то їх починають з великої літери.
Таблиці вміщуються у текст роботи одразу після посилання на них.
Розміщувати таблиці слід так, щоб їх можна було читати, не повертаючи
рукопису; якщо це неможливо — так, щоб рукопис треба було повернути за

стрілкою годинника. На всі таблиці роботи в тексті мають бути посилання, при
цьому слово «таблиця» пишуть скорочено (наприклад, «... у табл. 1.2»), у
повторних посиланнях вживають скорочено слово «дивись» (наприклад: «див.
табл. 1.3». Кожна таблиця супроводжується стислим аналізом і висновками.

Повторювати кількісні відношення, наведені у таблиці, в тексті не треба.
Колонку «№ п/п» у таблицю не включають. У разі необхідності нумерації
рядків їхні порядкові номери ставлять перед назвою заголовків рядків.
При побудові таблиці слід дотримуватися збереження певних пропорцій
між її частинами: боковик не може бути більше третини її формату, а висота

заголовочної частини — більше третини висоти таблиці.
Графи (колонки) таблиці нумерують лише тоді, коли на них є посилання у
тексті роботи або коли таблиця продовжується на наступній сторінці.
Якщо всі дані, наведені в таблиці, мають однакову одиницю

вимірювання, її вказують у тематичному заголовку, якщо різні — в заголовках
колонок або рядків через кому. Позначення одиниць вимірювання при цьому
має відповідати загальноприйнятим стандартам.
Числа у таблиці, як правило, повинні мати однакову кількість десяткових
знаків. Дробові числа наводяться у вигляді десяткового дробу. Нульові ознаки
заведено позначати знаком тире «—», відсутність даних — трьома крапками

«...» або літерами «н. в.» (немає відомостей). Якщо наведені у таблиці дані
мають які-небудь особливості (є попередніми, стосуються до частини явища,
що вивчається, тощо), то на це необхідно вказати у примітках, які розміщують
під таблицею.

Таблицю не слід обтяжувати зайвими подробицями, які ускладнюють
аналіз інформації. Необхідно також уникати утворення клітинок таблиці, що не
мають змісту. Коли ж такі клітинки все-таки з'являються, то в них треба
проставляти знак «х», який означає, що вони не заповнюються.
Викладаючи наукові результати на письмі дуже часто використовують

спрощені таблиці-висновки. Висновок, як правило, містить боковик, крапки та
одну чи дві графи (стовпці). Його наводять без заголовка, якщо він є
безпосереднім продовженням матеріалу і граматично пов'язаний із вступною
фразою тексту, або із заголовком, якщо він (висновок) має самостійне значення.

Наведений нижче приклад демонструє ситуацію, коли таблицю-висновок слід
давати без заголовка, оскільки він випливає з тексту, що передує самому
висновку:

195