Page 196 - 6250

При побудові матриці конкурентного профілю досліджуваного
підприємства за ключовими чинниками успіху застосовувалися коефіцієнти
вагомості:
продажна ціна ............................................ 0,3
обсяг продажу продукції. .......................... 0,3

реклама і стимулювання попиту на продукцію 0,3
канали збуту продукції. ............................. 0,1

Подання ілюстрацій

У процесі оформлення роботи часто використовують наочні ілюстративні
матеріали у вигляді схем, діаграм, графіків, фотографій, креслень, технічних
рисунків, карт тощо. Ілюстрації в роботі слід подавати безпосередньо після
тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Розміщувати рисунки

слід так, щоб їх можна було читати без повороту рукопису, а якщо це
неможливо, так, щоб рукопис треба було повернути за стрілкою годинника.
Кожна ілюстрація у роботі мусить мати порядковий номер, який
складається з двох цифр, розділених крапкою (номер розділу та номер рисунка

всередині розділу), тематичну назву, а у разі необхідності — ще й пояснення
(підрисунковий текст). Для всіх ілюстрацій прийнято єдине позначення «Рис.»
(рисунок). Номер рисунка та його назва розміщуються під рисунком. При
посиланні на ілюстрацію у тексті роботи зазначають її вид (діаграма, графік,
схема) і номер. При повторному посиланні на ілюстрацію використовують
скорочене слово «дивись» (наприклад, «див. рис. 2.1»). На всі ілюстрації в

тексті мають бути посилання.
Найчастіше у наукових дослідженнях економічного та управлінського
спрямування застосовуються ілюстрації у вигляді схем, діаграм і графіків.
Схема — це зображення, що передає, зазвичай — за допомогою умовних

позначень і без збереження масштабу, основну ідею якогось пристрою, споруди
або процесу і показує взаємозв'язок їхніх головних елементів.
Діаграма — один із способів графічного зображення залежності між
величинами. У діаграмах наочно відбивають та аналізують масові дані.
Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні та

об’ємні. Найчастіше використовують лінійні діаграми, а з площинних діаграм
— стовпчикові (стрічкові) та секторні.
Для побудови лінійних діаграм звичайно застосовують координатне поле.
На осі абсцис у певному масштабі відкладаються час або факторіальні ознаки

(незалежні), на осі ординат — показники на певний момент чи період часу або
розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з'єднуються

196