Page 10 - 6220

роботі ці параметри необхідно запроектувати, приймаючи за основу виконані підготовчі
побудови.

На схемі вертикального планування в місцях пересічення осей проїжджих частин
вулиць і проїздів, в точках зміни (перелому) рельєфу визначають чорні відмітки і задають
червоні.

Червоними або проектними називаються відмітки зміненого рельєфу, чорними –
відмітки існуючого рельєфу. Різниця між червоною і чорною дає робочу відмітку, яка
показує величину зрізу або насипу ґрунту.

Чорні відмітки визначають згідно з топографічним планом території шляхом
інтерполяції, для чого через ці точки проводять прямі лінії приблизно перпендикулярно
найближчим горизонталям (рис 2). Відмітки шуканих точок визначаються по формулі:

Н Х = (Н А - Н В) : L х l + Н В (3)

де: Н В – відмітка горизонталі, що пролягає нижче;
Н А - відмітка розміщеної вище горизонталі;
L – відстань між горизонталями по прокладеній прямій лінії, м;
l – відстань від даної крапки до горизонталі, що пролягає нижче, м.

У всіх переломних точках ставлять існуючі і проектні відмітки.
Існуючі (чорні) відмітки записуються в знаменнику.

Проектні (червоні) відмітки призначаються такими ж, як і чорні, або такими, щоб
робочі відмітки по можливості не перевищували 0,5м (записуються в чисельнику).
За наявності значного перелому рельєфу і необхідності розділення траси на окремі
ділянки з різними ухилами, позначають додаткові відмітки переломних точок.

План Профіль

Рисунок 2. Схема визначення проміжних відміток між горизонталями

Після знаходження відміток характерних точок (переломних точок), вимірюють
відстань між вказаними вище точками і подовжні ухили між ними. Проектні ухили (формула
1), закруглені до цілого числа тисячних доль, показують над стрілками (уклонопоказник), що
наносяться уздовж осі проїжджої частини і показують напрям проектних ухилів, а відстань
між переломними крапками – під стрілками.