Page 29 - 6208
P. 29

органічних решток (відмерлі особини), що веде до збільшення загальної
                  маси     органічної      речовини       у    водоймі.      Інтенсивний       розвиток
                  фітопланктону  зумовлює  помутніння  води,  а,  отже,  і  погіршення  умов
                  для  росту  бентосних  рослин.  Зменшується  також  насичення  води
                  киснем,  особливо  у  бентос  ній  частині.  Усі  ці  процеси  погіршують
                  умови  для  проживання  водних  тварин.  Вода  стає  непридатною  для
                  життя,         у        ній        починають           переважати           анаеробні
                  процеси,  накопичення  отруйних  для  багатьох  тваринних  організмів
                  речовин.  Відбувається  евтрофікація  —  підвищення  біологічної
                  продуктивності  водних  екосистем  внаслідок  накопичення  у  воді
                  біогенних елементів, які надійшли до водойми природним шляхом або у
                  результаті  діяльності  людини(антропогенне).  Евтрофікація  призводить
                  до заростання водоймища, обміління, зниження рибної продуктивності і
                  утворення на місці водойми болота.



                   2.4 ЗАБРУДНЕННЯ МОРІВ ТА ОКЕАНУ НАФТОПРОДУКТАМИ

                        Щорічно  у  Світовий  океан  потрапляє  понад  10  млн.  т  нафти  і  до
                  20 %  його площі вже покрито нафтовою плівкою. Кожна  тонна нафти
                                                                     2
                  вкриває тонкою плівкою приблизно 12 км  водної поверхні і забруднює
                  близько мільйона тонн морської води. Нафтова плівка викликає загибель
                  заплідненої         ікри,       порушує          процеси         фотосинтезу           і
                  виділення  кисню,  тобто  порушує  газообмін  між  атмосферою  і
                  гідросферою.  Ліквідація  нафти  диспергаторами,  здебільшого  ПАР
                  (поверхнево-активними речовинами), екологічно не має сенсу, оскільки
                  вони отруйніші за нафту.
                        Тривалість  перебування  решток  нафти  на  берегах  залежить  від
                  прибою  хвиль.  На  скелястих  та  піщаних  берегах  вона  невелика  (2—3
                  міс), на ватах і солончаках дуже довга (понад 5 років). Деякі двостулкові
                  мушльові  молюски  у  випадку  покриття  моря  нафтою  можуть  закрити
                  свої стулки і порівняно з незахищеними організмами здобути селекційну
                  перевагу.  Для  птахів,  котрі  сідають  на  воду,  як,  наприклад,  більшість
                  мартинів,  це  особливо  є    небезпечним.  Птахи,  що  пірнають  (гагарка,
                  топірець), плутають нафтові плями з їжею і отруюються. Нафта склеює
                  пір’я, тому теплоізоляція порушується. Для підтримки температури тіла
                  стає  інтенсивнішим  обмін  речовин,  через  що  витрачаються  жирові
                  резерви.  Птах  гине  від  виснаження.  В  процесі  чистки  нафта
                  поширюється на пір’ї і потрапляє до травної системи.
                        Моря та океани забруднюються не тільки нафтопродуктами. До них
                  потрапляють  промислові  і  побутові  відходи,  які  містять  солі  різних
                  металів,  отрути,  значну  кількість  пестицидів,  добрив,  миючих  засобів,
                  радіоактивних речовин. Вважають, що у водойми надходить більше 500
                  тис. різноманітних речовин. Важкі метали стоків (свинець, ртуть, цинк,
   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34