Page 24 - 6208
P. 24

7. Механічне забруднення підвищує вміст механічних домішок.

                         8.  Бактеріальне  та  біологічне  забруднення  пов'язано  з  різними
                  патогенними організмами, грибами і водоростями.

                      9. Хімічне забруднення - найбільш поширене. Воно створює зміну
                  природних хімічних властивостей води за рахунок збільшення вмісту в
                  ній шкідливих домішок як неорганічної (мінеральні солі, кислоти, луги,
                  глинисті  частки),  так  і  органічної  природи  (нафта  і  нафтопродукти,
                  органічні залишки, поверхнево-активні речовини, пестициди).

                      Основними неорганічними (мінеральними) забруднювачами прісних
                  і морських вод є різноманітні хімічні сполуки, токсичні для мешканців
                  водного середовища. Це сполуки миш'яку, свинцю, кадмію, ртуті, хрому,
                  міді,  фтору.  Більшість  з  них  потрапляє  у  воду  в  результаті  людської
                  діяльності.  Важкі  метали  поглинаються  фітопланктоном,  а  потім
                  передаються  по  харчовому  ланцюзі  більш  високоорганізованим
                  організмам.  До  небезпечного  зараженого  водного  середовища  можна
                  віднести неорганічні кислоти і луги, що зумовлюють широкий діапазон
                  рН  промислових  стоків  (1,0-11,0)  і  здатних  змінювати  рН  водного
                  середовища до значення нижче 5,0 чи вище 8,5, тоді як риба в прісній і
                  морській  воді  може  існувати  тільки  в  інтервалі  рН  =  5,0  -  8,5.  Серед
                  основних  джерел  забруднення  гідросфери  мінеральними  речовинами  і
                  біогенними       елементами        варто     згадати      підприємства       харчової
                  промисловості  і  сільгосппідприємства.  Зі  зрошуваних  земель  щорічно
                  вимивається  близько  6  млн.  т.  солей,  відходи,  які  вміщують  ртуть,
                  свинець,  мідь.  Деяка  їхня  частина  виноситься  далеко  за  межі
                  територіальних  вод.  Забруднення  ртуттю  значно  знижує  первинну
                  продукцію  морських  екосистем,  придушуючи  розвиток  фітопланктону.
                  Відходи,  що  містять  ртуть,  звичайно  концентруються  у  донних
                  відкладеннях  чи  затоках  рік.  Подальша  її  міграція  супроводжується
                  нагромадженням метилової ртуті та її включенням у трофічні ланцюги
                  водяних організмів, а потім і людини.  Так, поширення набула хвороба
                  Мінамата, яка вперше була виявлена японськими вченими у людей, що
                  вживали в їжу рибу, виловлену в затоці Мінамата, у яку безконтрольно
                  скидали промислові стоки з техногенною ртуттю.


                        2.2 ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ І ПІДЗЕМНИХ ВОД


                      Найбільшими забрудниками поверхневих і підземних вод є:
                  -   хімічна промисловість,
                  -   чорна металургія;
                  -   кольорова металургія;
   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29