Page 33 - 6208
P. 33

тис. т азоту, 60 тис. т вуглеводнів, тисячі тонн свинцю і хрому, 3 тис. т
                  цинку,  250  т  миш'яку  (1988  рік). Середземному  морю  загрожує
                  перетворення на сміттєзвалище, стічну яму трьох континентів. Щорічно
                  в море потрапляє 60 тис. т миючих речовин, 24 тис. т хрому, тисячі тонн
                  нітратів, що застосовуються у сільському господарстві. До того ж 85 %
                  вод,  що  скидаються  з  120  великих  приморських  міст,  не  очищуються
                  (1989  рік),  а  самоочищення  (повне  оновлення  вод)  Середземного  моря
                  здійснюється через Гібралтарську протоку за 80 років.
                        Через забруднення Аральське море з 1984 року повністю втратило
                  рибогосподарське           значення.         Його        унікальна        екосистема
                  загинула. Власники хімічного комбінату «Тіссо» в містечку Мінамата на
                  острові Кюсю (Японія) довгі роки скидали в океан стічні води, насичені
                  ртуттю.  Прибережні  води  і  риба  виявилися  отруйними,  і  з  50-х  років
                  1200  чоловік  померли,  а  100000  отримали  отруєння  різної  важкості,  у
                  тому числі нервовопаралітичні захворювання.
                        Серйозну  екологічну  загрозу  для  життя  у  Світовому  океані  і  для
                  людини  представляє  поховання  на  морському  дні  радіоактивних
                  відходів (РАВ) і скидання в море рідких радіоактивних відходів (РРВ).
                  Західні країни (США, Великобританія, Франція, Німеччина, Італія та ін)
                  СРСР  з  1946  року  почали  активно  використовувати  океанські  глибини
                  для того, щоб позбавлятися від РАВ. У 1959 році ВМС США затопили в
                  120 милях від Атлантичного узбережжя США невдалий ядерний реактор
                  від  атомного  підводного  човна.  За  даними  «Грінпіс»,  наша  країна
                  скинула  в  море  близько  17  тис.  бетонних  контейнерів  з  РАВ,  а  також
                  більше 30 корабельних атомних реакторів.
                        Найбільш складне становище склалося у Баренцевому і Карському
                  морях навколо ядерного полігону на Новій Землі. Там крім незліченної
                  кількості  контейнерів  затоплено  17  реакторів,  у  тому  числі  з  ядерним
                  паливом,  кілька  аварійних  атомних  підводних  човнів,  а  також
                  центральний відсік атомохода «Ленін» з трьома аварійними реакторами.
                  Тихоокеанський  флот  СРСР  ховали  ядерні  відходи  (в  тому  числі  18
                  реакторів) в Японському та Охотському морях, у 10 місцях недалеко від
                  берегів  Сахаліну  та  Владивостоку. США  і  Японія  скидали  відходи
                  діяльності  АЕС  в  Японське,  Охотське  море  і  Північний  Льодовитий
                  океан. Рідкі радіоактивні відходи СРСР зливав в далекосхідних морях з
                  1966 року по  1991  рік  (в  основному поблизу  південно-східної частини
                  Камчатки і в Японському морі).  Північний флот щорічно скидав у воду
                  10 тис. куб. м РРВ. У 1972 році була підписана Лондонська конвенція,
                  яка  забороняє  скидання  на  дно  морів  і  океанів  радіоактивних  та
                  отруйних хімічних відходів. До тієї конвенції приєдналася і наша країна.
                  Військові кораблі, відповідно до міжнародного права, у дозволі на скид
                  не  потребують.  У  1993  році  заборонене  скидання  РРВ  на  море.
                  У  1982  році  3-я  Конференція  ООН  з  морського  права  прийняла
                  конвенцію  з  мирного  використання  Світового  океану  в  інтересах  всіх
   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38