Page 17 - 6189

2. Поблизу екстремуму функції взаємної кореляції R(δ) на
кривій знаходяться характерні точки, пошук яких відбувається
графічним способом.
Екстремум R(δ) екс повинен бути більшим за встановлену
для розрізу граничну величину R г. Для більшої надійності
виявлення характерної точки можна використовувати
апостеріорну імовірність наявності аномалії.
3. Підошву ν-го пласта (Z nν) високого опору відбивають у
максимумі кривих каротажу опору підошовних градієнт-
зондів або у точці максимального додатного градієнта кривої
симетричних зондів (при аналізі кривої знизу вверх).
Покрівлю (підошву Z nν+1 вищезалягаючого пласта низького
опору) відбивають у мінімумі кривої градієнт-зонда, або у
точці максимального від`ємного градієнта кривої
симетричних зондів.
Спосіб математичного моделювання володіє певними
перевагами у порівнянні зі способом характерних точок.
При використанні взаємної кореляції моделі A mj
виключаються вплив зазубреності кривої, яка зумовлена
перешкодами вимірювання, похибкою вимірювання,
похибкою перетворення, зникають неістотні екстремуми.
Зазубреність кривої ПС не впливає на результати відбивки
границь способом математичного моделювання.
Відбивка границь способом характерних точок без
фільтрації неістотних екстремумів призводить до надлишково
дрібного розчленування розрізу. Цей недолік виправляється
під час застосування фільтрації за допомогою підібраних
критеріїв (2.2), (2.3).
Детальність розчленування розрізу на пласти можна
регулювати зміною однієї константи – довжини моделі m.
Істотною перевагою відбивки границь пластів методом
математичного моделювання є також те, що він може бути
застосований для уточнення границь пластів з плавною
зміною геофізичної величини до границь. Для цього ділянку
між сусідніми екстремумами почергово корелюють з
найбільш імовірними моделями цієї ділянки. Для кривої КО в
цьому інтервалі доцільно використовувати наступні варіанти
моделей: перехідна зона – пряма, яка з’єднує максимум а max з
мінімумом а min (рис.2.1, крива 2) або з точкою, ордината якої
рівна na min, де 1 ≤ n ≤ 2; пласт низького опору – увігнута крива
16