Page 15 - 6189

Δa ji=a ji-a ji-1 (2.1)

де j - порядковий номер (шифр) геофізичного параметру.
При постійному кроці квантування різниця Δа ji
характеризує градієнт кривої. Положення характерних точок
визначають наступним чином: екстремуми – за зміною знаку
різниці a ji, а точка перегину – за максимумом абсолютного
його значення.
Серед екстремумів кривої (максимумів і мінімумів)
знаходять значущі. Вибір їх проводять шляхом перевірки
одного або декількох критерії:

a max - a min >  (2.2)

a jmax > C (2.3)

a  a
max min
 K (2.4)
1
a max

a  a
min
max
 K (2.5)
a max  a min min 2

де a max і a min – максимум і наступний за ним мінімум
проаналізованої ділянки кривої; a minmin мінімум мініморум; ,
С, К 1, К 2 – деякі сталі, які встановлюють на основі досвіду
обробки даних каротажу по району або обчислені у процесі
обробки.
Істотні екстремуми кривих каротажу опору, записані
градієнт-зондами, відповідають границям пластів. Глибини
границь відбивають на відстані MN/2 нижче істотних
екстремумів a max і a min, де MN – відстань між вимірювальними
електродами зонда.
На кривих інших видів каротажу, що мають симетричну
форму відносно пластів, границі відбивають між істотними
екстремумами в точках перегину або перетину кривої лінією
граничного значення а г.
Для ПС та ІК граничне значення визначають за формулою
14