Page 177 - 6183

3. Поверхню протравлюють в 15...20%-му розчині сірчаної кислоти, за
необхідності забезпечити високу зчеплюваність. Після травлення залишки

кислоти нейтралізують 10% - м розчином каустичної соди і промивають у
гарячій і проточній холодній воді.

4. Деталі підганяють до необхідних розмірів, витримуючи при монтажі
певний зазор. При паянні м’якими припоями він повинен бути в межах

0,005...0,2 мм, а твердими – 0,03...0,05.

Від величини зазору залежить взаємна дифузія припою і основного

металу деталі та міцність з’єднання.

5. Зачищення місць паяння наждачною шкуркою або механічним

шляхом до блиску.

6. Нанесення на місце паяння флюсу.

7. Процес паяння. При паянні м’якими припоями використовують

звичайні або електричні паяльники, які розігрівають до температури 400...450

°С, очищають його кінець зануренням у флюс, набирають припій і наносять

тонким шаром на спаюванні поверхні. Шов повинен бути по можливості

тонким і рівномірним.

При паянні твердими припоями флюс у вигляді порошку або пасти

наносять на місце пайки, а деталь нагрівають паяльною лампою, газовим

пальником, електроконтактним методом або струмами високої частоти. При

паянні сталевих деталей температура нагрівання не повинна перевищувати

температуру їх термічної обробки.

Сірий чавун погано піддається паянню, тому що графіт перешкоджає

з’єднанню припою і деталі. Тому перед паянням на поверхню чавунної деталі

наносять підшар міді, латуні або «випалюють» графіт полум’ям ацетилено-

кисневого пальника, покривши поверхню пастою з опилок заліза і борної

кислоти.

Оксидну плівку при паянні алюмінію знімають за допомогою шкребків

або розчиняють флюсами АФ-4А. Ефективно застосовувати для цієї мети

спеціальний ультразвуковий паяльник типу УП-21, за допомогою якого

173