Page 143 - 6141

менше трьох) оптичної густини для кожного стандартного розчину, знаходять

середнє значення оптичної густини і будують графік в координатах

концентрація (С) – оптична густина (D).

Вимірявши оптичну густину досліджуваного розчину (D x) і відклавши

одержане значення на ординаті, по калібрувальному графіку визначають

концентрацію досліджуваного розчину – С х.

в) спосіб дублювання (добавок) оснований на порівнянні інтенсивностей

поглинання світлових потоків досліджуваного розчину з контрольним, в який

введена відома кількість досліджуваної речовини. Так,

D x=  C x l  - оптична густина досліджуваного розчину

D x=  C ( x  C т c ) l  - оптична густина контрольного розчину

Коли інтенсивності поглинання світлових потоків контрольного і

досліджуваного розчинів вирівнюються, то вважається, що в досліджуваному

розчині міститься стільки ж визначуваної речовини, скільки її було введено в

контрольний розчин.

D С
x х

D С  С
х ст х ст

Спектральний аналіз є найбільш поширеним з фізичних методів аналізу

речовин. З допомогою спектрального аналізу можна визначити сліди елементів

-7 -10
(10 – 10 ).
З допомогою спектрального аналізу встановлено склад Сонця, планет і

зірок. В 1868 р. в спектрі Сонця були виявлені лінії, які не відповідали жодній з
відомих на той час речовині на Землі. Ці лінії приписали новому елементу –

гелію. Тільки через 27 років гелій був знайдений в газах, які виділялися при
нагріванні мінералу клевент.