Page 9 - 6128

ШІСТНАДЦЯТИЙ ЗАКОН СИСТЕМАНТИКИ:

Комплексна система, створена з нуля, ніколи не працює, і
неможливо щось зробити, щоб вона запрацювала. Треба
починати спочатку, поклавши в основу діючу просту систему.
(Закони Мерфі. Системантика.)

Системність як складне і багатопланове явище проявляється
в трьох аспектах: системний підхід (СП), системний метод
(СМ), системна теорія (СТ).
СП полягає в тому, що об’єкт (проблема) розглядається в
якості самостійного утворення (системи) із власними
особливостями функціонування і розвитку. Характеризується:
елементним складом, структурою як формою взаємозв’язків
елементів, функціями елементів і цілого, єдністю внутрішнього і
зовнішнього середовища, законами розвитку системи та її
складових.
Значну роль у формуванні системності як сучасної
методології світосприйняття відіграли різноманітні науки:
філософія, математика, логіка, кібернетика, соціологія,
політекономія тощо.
Формування системних ідей відбувалося поволі в процесі
становлення людського суспільства і культури. Основні етапи:
1. Глибока давнина починаючи із Демокріта (460-360 рр. до
н.е. до початку ХХ ст.) – виникнення і становлення системних ідей,
що носили розрізнений характер.
2. Початок ХХ ст. до його середини – теоретизація,
формування перших системних теорій, розповсюдження
системності в усі галузі знань, формування системності як
інструменту пізнання дійсності.
3. Перетворення системності в метод наукових досліджень,
аналітичної діяльності.
Основними джерелами системних ідей виступали: практична
людська діяльність, філософія, природні знання і науки, соціальні
науки, наука про людину.
Методологія наукового пізнання неможлива без системного
підходу в другій половині ХХ ст. Перший варіант загальної теорії
систем був запропонований в 1912 р. А.А. Богдановим (1873-1928)
у вигляді вчення про тектологію. У 1934 р. Людвіг Фон
Берталанфі (1901-1972) створив другий варіант загальної теорії
систем, в основі якої була ідея цілісності живих організмів. За

7