Page 140 - 6109

13.4 Моделі представлення знань в ЕС

Вибір моделі представлення знання часто зводять до обговорення балансу
між декларативним (ДП) і процедурним представленням (ПП). Відмінність між
ДП і ПП можна виразити відмінністю між питаннями «знати, що?» і «знати,
як?». Процедурне уявлення засноване на передумові, що інтелектуальна
діяльність є знання проблемного середовища, вкладене в програми, тобто
знання про те, як можна використовувати ту або іншу суть. Декларативне
уявлення засноване на передумові, що знання якоїсь суті «знати, що?» не має
глибоких зв'язків з процедурами, що використовуються для обробки цієї суті.
При використанні ДП вважається, що інтелектуальність базується на деякій
универсальній множині процедур, оброблювальних факти будь-якого типу, і на
множині специфічних фактів, що описують приватну галузь знань. Основна
гідність ДП в порівнянні з ПП полягає в тому, що в ДП немає необхідності
указувати спосіб використання конкретних фрагментів знання. Прості
твердження можуть використовуватися декількома способами, і може
виявитися незручним фіксувати ці способи заздалегідь. Вказану властивість
забезпечує гнучкість і економічність ДП, оскільки дозволяє по-різному
використовувати одні і ті ж факти. У ДП знання розглядається як множина
незалежних або слабо залежних фактів, що дозволяє здійснювати модифікацію

знань і навчання простим додаванням або усуненням тверджень. Для ПП
проблема модифікації значно складніша, оскільки тут необхідно враховувати,
яким чином використовується дане твердження. Проте відомо, що існує значна
кількість суті, яку зручно представити у вигляді процедур і вельми важко, - в
чисто декларативному уявленні. Бажання використовувати достоїнства ДП і ПП
привело до розробки формалізмів, що використовують змішане уявлення, тобто
декларативне уявлення з приєднаними процедурами (наприклад, фрейм-
уявлення або мережі з приєднаними процедурами) або процедурне уявлення у
вигляді модулів з декларативними зразками. У найбільш доконаному виді ця
проблема реалізована в об’єктно-орієнтованому підході.
Моделі представлення знань зазвичай ділять на логічні (формальні) і
евристичні (формалізовані) моделі. У логічних моделях, як правило,
використовується числення предикатів першого порядку (те, що в думці
висловлюється про предмет думки), доповнене рядом евристичних стратегій. Ці
методи є системами дедуктивного типу, тобто в них використовується модель
отримання виводу із заданої системи посилок за допомогою фіксованої системи
правил виводу. Подальшим розвитком предикативних систем є системи
індуктивного типу, в яких правила виводу породжуються ЕС на основі обробки
кінцевого числа повчальних прикладів. У логічних моделях представлення
знань стосунки, що існують між окремими одиницями знань, виражаються
тільки за допомогою синтаксичних правил використовуваної формальної
системи. На відміну від формальних моделей евристичні моделі мають
різноманітний набір засобів, передавальних специфічні особливості тієї або
іншої проблемної області. Саме тому евристичні моделі перевершують логічні
як по можливості адекватно представити проблемне середовище, так і по
ефективності використовуваних правил виводу. До евристичних моделей,

140